Як зробити надання соціальних послуг більш етичним, прозорим і професійним? Саме про це йшлося під час круглого столу «Етичні стандарти надання соціальних послуг: експертне обговорення», який зібрав фахівців соціальної сфери, науковців, управлінців і партнерів міжнародних організацій.

   Захід став важливим кроком до створення спільного бачення етичних стандартів у роботі соціальних служб — документа, який має стати орієнтиром для всіх, хто щодня допомагає людям, — Етичного кодексу соціальної роботи.

  Серед учасників зустрічі були й представниці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» — голова організації Людмила Черкашина, члени правління та активні учасники спільноти, зацікавлені у розвитку професійних етичних принципів.

   Учасників привітала Світлана Толстоухова, президентка ГО «Ліга соціальних працівників України», керівниця проєкту, заслужена працівниця соціальної сфери. Вона представила ключові завдання ініціативи «Зміцнення системи професійного розвитку та компетентностей працівників соціальних служб», спрямованої на посилення професійних стандартів і підтримку фахівців галузі.

   Пані Світлана звернула увагу на виклики, які сьогодні стоять перед соціальною сферою — непрестижність професії, розрив між освітою та практикою, фрагментарність системи підвищення кваліфікації. Вона підкреслила важливість розвитку супервізій, підготовки тренерів та створення Центру професійного розвитку при Національній соціальній сервісній службі України.

   Про міжнародний досвід створення етичних кодексів у соціальній роботі розповіла Тетяна Семигіна, докторка політичних наук, професорка. Вона наголосила, що етичні принципи — це не лише правила, а насамперед цінності, які формують довіру до системи соціального захисту.

   Назар Миколюк, координатор програм захисту дитини ЮНІСЕФ, зазначив: «Етичний кодекс — це механізм, що допомагає змінити підхід до системи надання послуг». Він підкреслив важливість публічного обговорення документа з тими, для кого він створюється, адже саме відкритий діалог дозволяє зробити стандарти живими та дієвими.

   Володимир Кузьмінський, кандидат економічних наук, представив методичні підходи до розробки та впровадження етичних стандартів, акцентувавши на їхньому практичному значенні у щоденній роботі соціальних працівників.  «Етична поведінка працівника створює критичний рівень довіри отримувача», — наголосив експерт.

   До активного обговорення долучився і Василь Білоус, директор Департаменту державного контролю у сфері соціального захисту населення Національної соціальної сервісної служби України.

У форматі відкритого діалогу учасники ділилися своїм баченням того, як зробити Етичний кодекс не лише нормативним документом, а й живим інструментом, що відображає реалії професії.

   Важливо, що до змісту кодексу питань не виникало, а в основі дискусії були механізми його імплементації. Попри те, що документ представлено вперше,  відчувалася єдність у цінностях і розумінні спільної мети.

   «Для Ліги соціальних працівників м. Києва участь у такому заході — це не лише можливість долучитися до розробки важливого професійного документа, а й підтвердження нашої спільної позиції: етика — це серце соціальної роботи»-зазначає Людмила Черкашина.

  Круглий стіл став простором для обміну думками, досвідом і натхненням, адже етика соціальної роботи починається з професійності, поваги та людяності.

Абсолютною більшістю голосів Головою правління обрано Заслуженого працівника соціальної сфери України, Майстра соціальної роботи Людмилу Черкашину. Заступником голови правління стала засновниця «Школи батьків з прав дітей та молоді з інвалідністю», заступник директора Солом’янського районного в місті Києві центру соціальних служб, Майстер соціальної роботи Лариса Татарінова. Членами правління стали: Отто Стойка, експерт громадського здоров’я, лікар Київського міського центру контролю та профілактики хвороб  МОЗ України, к.мед.н., член Всеукраїнської асоціації фахівців громадського здоровʼя та Асоціації дієтологів України, Майстер соціальної роботи, Амбасадор мережі Центрів соціальних служб м. Києва; Олена Дмитрієва, директор Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб, Майстер соціальної роботи; Ірина Крижанівська, володар звання «15 років майстерності», Заслужений працівник соціальної сфери України.

   Вітаємо колег та бажаємо плідної роботи!

Чудові яскраві дитячі посмішки-ось найкраща вдячність для дорослих. Створити моменти уваги та підтримки, дати поштовх до радості та ресурсу - важливий компонент сьогоднішньої стресостійкості.  Діти, які могли бути в інтернатному закладі зараз поруч з близькими людьми. Попереду ще виклики життя, проте поруч професійна підтримка. Ось він  результат змін у сім’ях, які взяли участь у проєкті: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику». Проєкт у столиці реалізовувала ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) UNICEF Ukraine  та  Громадська Організація "Ліга соціальних працівників України" . 

Попри те, що проект завершено сім’ї залишаються у колі увазі соціальних працівників м Києва. Нещодавно ще 150 сімей з усіх районів столиці отримали «Пакунки тепла» від Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ). У пакунку речі, що допомагатимуть у побуті: ковдра, електричний конвектор, паурбанк з ліхтарем, термос, килимок для сидіння, а ще іграшка-антистрес.

Такі пакунки незламності отримали ті, хто найбільше потребує додаткової підтримки: родини, в які діти повернулись з закладів інстуційного догляду, мають дитину з інвалідністю, ВПО, багатодітні родини.

А напередодні кожна родина, яка брала участь у проєкті, отримала грошову підтримку від Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Дива створені у цей непростий час дорослими для дітей продовжуються, проте ці дива результат клопіткої роботи команди професіоналів, яким небайдужі дитячі проблеми, для яких у колі постійної уваги-дитина.   

  27 травня  голова правління ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» Майя Дещенко долучилась до фокус-групи, яку  відбулася в он-лайн форматі  в рамках реалізації спільного проєкту «Мінімальний пакет інтегрованих соціальних послуг». Проєкт впроваджується Київським міським центром соціальних служб та ГО «Соціальна синергія». У зустрічі взяли участь  надавачі соціальних, освітніх, медичних та інших послуг, спрямованих на задоволення індивідуальних потреб сімей з дітьми, які перебувають в складних життєвих обставинах.

Метою даного заходу є картування в межах кожного району суб’єктів - надавачів соціальних послуг, як державного, так і громадського секторів, обговорення формату їх взаємодії та спроможності у наданні комплексних соціальних послух сім’ям з дітьми.

    В рамках зустрічі було обговорено низку питань та проблем, що перешкоджають реалізації прав і найкращих інтересів дитини; перепони/труднощі, що заважають/впливають на якісне виконання професійних обов’язків суб’єктами соціальної роботи щодо сімей з дітьми; додаткові потреби громади у підтримці в частині розвитку різних послуг для сімей з дітьми.

     Більше ніж півроку ми розказували про ті зміни, що відбувалися з сім’ями, які взяли участь у проєкті: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику». Проєкт  у столиці реалізовувала ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)  та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України».  

    Наразі проєкт завершено, проте сім’ї залишаються у колі увазі соціальних працівників м Києва. Нещодавно у  співпраці з мережею центрів соціальних служб м. Києва 130 сімей з усіх районів столиці отримали «Пакунки тепла» від Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ). У пакунку речі, які зігріватимуть і допомагатимуть у побуті: ковдра, електричний конвектор, паурбанк з ліхтарем, термос, килимок для сидіння, а ще іграшка-антистрес. 

    Такі пакунки незламності отримали ті, хто найбільше потребує додаткової підтримки: родини, в які діти повернулись з закладів інстуційного догляду, мають дитину з інвалідністю, ВПО, багатодітні родини. 

    Отже, нехай вони нагадують сім’ям про тепло підтримки та уваги, а вдячні дитячі посмішки, зігріють серця тих, хто несе і дарує допомогу.

   В столиці завершується впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», яке здійснювала ГО «Ліга соціальних працівників м.Києва». Впровадження відбувалося за підтримки  Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України».

  В місті Києві проєктом було охоплено 910 сімей,  в яких виховується 1262  дітей. Соціальні історії з життя проєкту ви зустрічали на наших сторінках. Фахівці із соціальної роботи зробили величезну роботу: по всім сім’ям визначені гуманітарні потреби, 550 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування); проведено індивідуальні консультації з дітьми, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами, вирішення конкретних проблемних питань; надана психологічна підтримка з метою підтримки емоційного стану, вмінням впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями; проведена індивідуальна робота з опікунами, а саме: надано рекомендації психологічної та емоційної підтримки дітей та створення благополучного сімейного середовища та ін.; всі діти залучались до соціокультурних заходів.

   Основними бар’єрами при роботі з родинами опікунів/піклувальників є “конфлікт поколінь”, оскільки переважна більшість опікунів є люди похилого віку. На фоні цього виникали конфлікти, непорозуміння батьків/опікунів/піклувальників з підопічними. Дорослі та діти  активно залучались до індивідуальних консультацій з психологом та групових тренінгів для покращення сімейних  взаємовідносин. Важливо будувати взаємодію з любов'ю, терпінням та розумінням, створюючи умови для позитивного розвитку та взаєморозуміння в опікунській родині.

    Перешкодами, які  впливали на роботу з сім’єю є зловживання алко/нарко речовинами батьками, а також дітьми. Всім сім’ям пропонувалось пройти реабілітацію.

Типовими випадками/причинами, за яких батьки віддають дітей на навчання і цілодобове перебування до закладів, є їх недостатній рівень батьківського потенціалу, відсутність бажання та мотивації до змін у житті, перекладання відповідальності за своє життя на інших.

Щодо причини,  які негативно впливають на СЖО фахівці виокремили низький матеріально – економічний стан родини,  нестача техніки, засобів зв’язку, відсутні ресурси для здійснення ремонтних робіт.

  Окрема увага була приділена роботі з ВПО: до участі у проекті 73  дитини є ВПО і на даний час проживають в м.Києві. В роботі були діти, які були евакуйовані з окупованих територій Херсонської обл., Запорізької обл., Донецької області, є такі, що батьки досі в окупації. Окрім цього особлива увага була приділена дітям, батьки/опікуни, яких загинули, перебувають у полоні або  вступили до лав ЗСУ.

Під час реалізації проєкту фахівцями із соціальної роботи для вирішення вищезазначених проблемних питань сім’ям опікунів/піклувальників  надавались такі соціальні послуги: інформування, представництво інтересів, консультування, натуральна допомога, соціальний супровід сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, соціальна реабілітація осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями. А у сім’ях, де діти були повернуті з інтернатних закладів, окрім цього особлива увага приділялась соціальній профілактиці та соціально-психологічній реабілітації осіб із залежністю від алко\наркотичних речовин.

Щиро вдячні нашим партнерам, яких фахівці залучали для роботи з дітьми та батьками, серед яких представники: РДА, районних ССДС, УСЗН, відділів освіти, закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту; БО «Конвіктус Україна»; БФ «Незалежна країна»; ГО «Ми з Троєщини», МБФ «Зорі»,  ГО “Театраліум ЮА”, СЮП ВП Оболонського району; СЗШ № 233;   ДРАЦС Оболонського району; ІРЦ № 5 Оболонського району, ВБФ "Деполь Україна", Благодійна організація «Благодійний фонд – Єднання Спільноти»», Громадська організація «Театраліум-ЮА», Благодійний фонд “Шанс на зміни”, ГО «Інтегрум», ТЮГ, парафія Архистратига Михаїла УГКЦ, центри безоплатної правової допомоги, Київський міський центр сім’ї «Родинний дім», БФ «ЮНІТ», ГО «Дівчата», сектор ювенальної превенції, БФ «Здоровий всесвіт», БО “СОС Дитячі містечка”, Церкви Переможців та «Надія», ПрАТ «Тернопільський молокозавод «Молокія», Мобільна Команда міста Києва, працівники СЮП Шевченківського району, працівники закладу освіти, КМКЛ № 6, ІРЦ,  ДКЛ №9, БФ “Юніт”, ГО Родини «Небесної Сотні», БФ «Нове Відродження України», військового інноваційно-реабілітаційного центру «База 4.5.0.», ГО "Команда детдом. інфо", ІРЦ № 5 Оболонського району; школа - інтернат № 25,  районні ЦНАПи, ГО “Сім доріг”, ГО “Спорт стимул успіху”, Товариство Червоного Хреста України Подільського та Печерського районів м.Києва.

  Проєкт завершується, проте діти, якими опікувалися фахівці із соціальної роботи, не залишаться поза увагою і надалі. 101 кейс переданий в у надійні руки спеціалістів районних у м. Києві центрів соціальних служб для продовження роботи, оскільки на кінець проєкту ситуації в сім’ях покращились, але вони потребують подальшого втручання та соціального супроводу з боку фахівців із соціальної роботи.

«Ліга соціальних працівників м. Києва», яка здійснює у столиці реалізацію   проєкту «Забезпечення системного реагування на потребу дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» передала низку корисних методичних матеріалів з актуальних питань здійснення соціальної роботи працівникам соціальної сфери столиці, серед яких працівники мережі Центрів соціальних служб.

Матеріали стануть у нагоді як фахівцям, такі мешканцям територіальної громади столиці, які мають дітей, та можуть опинитися у складних життєвих обставинах.

  Вдячні за корисні матеріали! Працюємо разом заради людей. Разом у напрямі покращення поінформованості громади!

  Нагадуємо проект реалізується за  підтримки Міжнародного надзвичайного фонду допомоги дітям при Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) та сприяння  ГО «Ліга соціальних працівників  України».

6-річному Артему його бабуся замінила майже весь світ. Ароматне варення, запашний чай, казки на ніч, безмежна любов… Проте так було не завжди.

      У  свої півтора роки Артем опинився в Київському міському будинку-інтернаті імені М.М. Городецького (смт Ворзель), який  є спеціалізованим закладом медико-соціальної реабілітації для надання медичної допомоги дітям-сиротам, які залишились без піклування батьків, з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі дитячим церебральним паралічем, з порушенням психіки.

      Як тільки про це дізналася його бабуся Людмила Григорівна, то відразу почала збирати документи для оформлення опіки над Артемчиком. Мати Артема була одинокою матір’ю та зі слів бабусі мала певні психічні розлади. Повертати Артема до матері органи опіки не могли, оскільки вона несла загрозу життю та безпеці дитини.

     Попри те, що хлопець мав свої особливості здоров’я, бабуся прийняла тверде рішення і 1 березня 2019 року стала офіційним опікуном для Артема.

      Коли Артемчик був маленький, то особливий клопіт бабусі не приносив. Але все змінилося, коли  хлопець пішов до першого класу. Артему важко давалася адаптація у шкільному колективі, через що у бабусі почали виникати конфлікти з класним керівником хлопця та шкільним колективом. Конфлікти були по різним причинам, але головною скаргою класного керівника було, що Артем активний та непосидючий хлопчик і міг зірвати будь-який урок.

Саме в цей час Ольга, фахівець із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» і почала роботу з сім’єю.

      Людмилу Григорівну було направлено до Інклюзивно-ресурсного центру №7 Подільського району для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку Артема. Окрім цього окрема робота проводилась із закладом освіти, де навчався Артем.  

      Згідно висновку ІРЦ №7 Подільського району, який бабуся віднесла до школи,  Артему було виділено 2 рази в тиждень логопеда, психолога та помічника вихователя на постійній основі при школі. Наразі бабуся-опікун добре відгукується про помічника вихователя із задоволенням чує від нього про здобутки Артема.

Вирішивши ці питання Ольга у пошуках перенаправлення енергії хлопця фахівець зайнялася прилаштування Артема у гуртки клубів за місцем реєстрації. Тепер Артем з великим задоволенням відвідує декілька гуртків (шахи, малювання, ліплення) та хвалиться своїми здобутками,  часто займається у басейні.

Під час роботи фахівець постійно був на зв’язку з бабусею та проводив мотиваційні, соціально-педагогічні, психологічні бесіди. Артем активно відвідував новорічні соціально-адаптаційні заходи; родині виділялася гуманітарна допомога у вигляді продуктових наборів та засобів гігієни.

Наразі Артем потроху адаптувався в шкільному колективі.

Для підтримки здоров’я бабуся нещодавно написала заяву для виділення їм з Артемом путівки до санаторію «Пуща-Водиця» на травень 2024 року.

Бабуся говорить про хлопця: «мій норовливий бешкетних, який тримає мене в тонусі та жазі до життя».

«Я радію, що поруч з Артем його бабуся-опікун, яка дарує йому своє тепло і турботу. А я змогла як професіонал в потрібний момент допомогти їм, вчасно приділивши необхідну увагу і це зробило їх більш щасливими»-підсумовує фахівець із соціальної роботи.

    Впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику» у столиці здійснює ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)  та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України». 

    «Найкращий спосіб зробити дітей хорошими  - зробити їх щасливими». Цей вислів Оскара Уайльда згадує фахівець із соціальної роботи Наталія Б., розказуючи історію Іванка:

  «З Іванком (ім'я змінено) я познайомилася під час оформлення хлопчика до дитячого табору, який проводився  на базі Деснянського районного центру соціальних служб за сприяння ГО «Дівчата». 

   Маленький хлопчик з дуже дорослим поглядом. Коли я ближче познайомилася з його історією, стало боляче. 

Під час повномасштабного вторгнення Іванко був змушений разом з бабусею- опікуном покинути рідне місто Марганець і переїхати до Києва. Його мати була позбавлена батьківських прав ще у 2017 році, а батька хлопчина взагалі не знав.

   Рідний дядько долучився до захисту України, що додало дитині додаткових емоційних потрясінь.

Зміна звичного оточення, втрата друзів, страх втратити близьку людину - все це негативно вплинуло на емоційний стан хлопчика.

   Під час відпочинкової програми, поринувши в море цікавих пригод, хлопчик зміг знайти нових друзів, трохи покращився його психоемоційний стан та зменшився рівень тривожності.

     По закінченні зміни відпочинкової програми, родині було запропоновано долучитися до проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який реалізує у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва».

Зараз Іванко навчається в одній з загальноосвітніх шкіл Деснянського району. За допомогою фахівців проєкту бабуся оформила безкоштовне пільгове гаряче харчування для свого внука.

    З опікуном постійно проводяться консультації щодо покращення психологічного клімату в родині, адаптування до нових життєвих реалій. Спеціаліст надав допомогу в оформленні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

    Сім’я неодноразово отримувала гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів від "Червоний хрест Україна», "Конвіктус Україна", Київського міського центру соціальних служб.  Нещодавно за сприяння ВБО "Конвіктус Україна" для ефективного онлайн навчання родина отримала планшет.

   Родина активно відвідує соціо-адаптаційні заходи, Іванко любить бувати на творчих майстер-класах.

    Родина бере активну участь в житті району. Іванко разом з бабусею зробили цікаву поробку, яка була продана на благодійному ярмарку, кошти з якого були передані на потреби наших Захисників та Захисниць.

Опікун вдячна за організацію проведення чудового дозвілля та покращення емоційного стану дитини.

Вважаю, що зробити дитину трохи більш щасливою-в цьому частково і полягає робота соціального працівника-підсумовує розповідь Наталія. Отже, сподіваюсь хлопець виросте хорошою людиною».

    Проєкт «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» реалізується за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні (UNICEF Ukraine) та ГО "Ліга соціальних працівників України".

7- річний Максим на початку січня 2022 року потрапив до інтернату в місті Мелітополь. Його батьки зловживали алкогольними напоями і дитина була у занедбаному стані. В лютому в нього погіршилося здоров’я, і дитина потрапила в реанімацію через захворювання серця. Коли про це дізналася рідна тітка, сестра біологічного батька дитини, вона вирішила забрати Максимка до себе. На 25.02.2022 було призначене судове засідання, на якому мало відбутися позбавлення батьківських прав матері. Проте суд не відбувся.

Тітка забрала Максимка спочатку до себе додому і оформила документи на тимчасове утримання дитини, потім вирішила виїжджати з окупованої території, тим більше Максим потребував екстреної операції на серці. В квітні 2022 року вони переїхали до Києва та вже тут було встановлено офіційно опіку над малолітньою дитиною. Дитині була проведена операція в Інституті серця. Опікун потребувала соціальної та психологічної підтримки та допомоги. Біологічний батько і нині як доброволець знаходиться в лавах Збройних Сил України, а опікун  сама займалася вихованням та розвитком дитини.

Катерина, фахівець із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» почала опікуватися родиною.

Під час зустрічей  були проведені консультації з опікуном щодо інтеграції дитини в дитячий колектив, формування відповідального батьківства, планування бюджету та ведення домашнього господарства, налагодження емоційних контактів між дитиною та опікуном.

З родиною С. були розроблені заходи, які спрямовані на підтримку та пошук ресурсу для подолання проблем та викликів. За участі фахівця із соціальної роботи дитині встановлено статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Максим проявляє інтерес до навчання в школі. У хлопця є творчі здібності, тому Максима було влаштовано в школу мистецтв, де він відвідує   уроки художнього малювання, займається грою на флейті та фортепіано. За час роботи фахівця із соціальної роботи з родиною у дитини покращився психоемоційний стан, зменшився рівень тривожності.

Максим навчається в загальноосвітній школі, отримує гаряче харчування Він активно залучається до соціо-адаптаційних заходів для проведення змістовного дозвілля та покращення емоційного стану.

Родина неодноразово отримувала гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів, одягу, канцелярського приладдя від  ГО «ІНТЕГРУМ», «Червоний хрест Україна», «Unit», КМЦС  «Родинний дім». 

Катерина підсумовує: «Мені приємно  спостерігати позитивні зміни в родині, покращення їх емоційного стану. Мені радісно бачити як дитина починає усміхатися, комунікувати з людьми, відкривати для себе світ малювання та краси. Його серце зараз щиро випромінює тепло. Це дає мені наснагу продовжувати допомагати та підтримувати родину, бо найприємніше –це бачити результат своєї роботи, вдячність в очах родини, який вдалося допомогти».

Впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику» у столиці здійснює ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)  та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України». 

Вже рік 82 –річна Галкина Галина Степанівна (прізвище змінено) з любов’ю опікується 6-річною Анною. Дитина залишилась без батьківського піклування і отримала статус дитини - сироти  в січні 2023 року. Через місяць, Галина Степанівна, рідна бабуся дитини, стала її опікуном.

Поки дитина ходила до дитячого садочку, опікун доглядала за нею та виконувала всі обов’язки. Аня дуже активна дівчинка: любить активні ігри, із задоволенням  ганяє на велосипеді та на самокаті. Вона майже ніколи «не сидить на одному місті». Проте пані Галина вже не в змозі довго ходити,  не може виносити велосипед для Ані на подвір’я для прогулянки.

   Про все це дізналася фахівець проекту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» Головань Юлія Валентинівна та взяла родину під супровід. Стан опікуна був такий, що фахівцю  із соціальної роботи під час першої зустрічі довелося йти разом до поштового відділення і допомагати отримати посилку надіслану  з закордону.

  Допомога була потрібна майже на кожному кроці. Бабуся сильно хвилювалася про майбутнє Ані, тому вирішила відкрити банківську карту, на яку б накопичувала кошти нараховані їй за опікунство. Разом з фахівцем Юлією вони ходили в банківську установу для консультування по відкриттю картки.

   Влітку Галина Степанівна перенесла важке захворювання і двічі перебувала в лікарні.  Під час відвідування  Юлією  бабусі у лікарні, вона постійно повторювала, що  «боїться, що помре і Анна залишиться сама». 

   Коли прийшов час влаштовувати дитину в ЗНЗ у перший клас, Галина Степанівна зрозуміла, що вона не в змозі буде відводити та забирати дитину зі школи, і в неї не вистачить сил робити з дитиною домашнє завдання та інші необхідні додаткові речі по піклуванню за нею.

   Отже було прийнято рішення  шукати для дитини нового опікуна.

   Фахівець із соціальної роботи разом із опікуном розглядали декілька кандидатур опікунів, спираючись на інтереси дитини, а не матеріальні інтереси потенційних опікунів, адже у дитини є майно їй від батьків та від бабусі.

    З потенційними кандидатами Анна спілкувалась. Навіть з одним із них Анна їздила на Західну Україну на відпочинок, але їм було з нею складно і вони відмовились стати опікунами. Проте фахівець та бабуся невтомно шукали, адже дівчинка заслуговувала на достойну любов та турботу. 

Кандидатом на нового опікуна виявилась людина не з числа родичів дитини. Проте в ході оформлення опіки були певні складності. Майбутній опікун Наталя Володимирівна на час оформлення документів по опіці працювала, але не була офіційно працевлаштована. Фахівець із соціальної роботи проговорила з Наталією план її дій, які дадуть змогу прискорити рішення щодо позитивного прийняття рішення про опіку над дитиною.

Оскільки невдовзі починався навчальний рік, було прийнято рішення,  що дитина з понеділка по п’ятницю буде проживати з потенційним опікуном та ходити до школи, що  розташована поруч з будинком, а у вихідні дні її привозитимуть до рідної бабусі- опікуна.

Звісно фахівець із соціальної роботи Юлія Головань разом із фахівцем Служби у справах дітей та сім’ї  провели відвідування родини потенційного опікуна. Дитина із захватом розповідала про своє навчання і стосунки з однолітками, показувала свої улюблені іграшки. Аня розповідала як сильно любить свою бабусю і сумує за нею, проте   слухається Наталю і хоче бути з нею. Із захватом дівчинки розказувала, що в неї з’явились «брат та сестра», які живуть поруч.

   Робота фахівця по підтримці дівчинки триває. При наявності видається гуманітарна допомога, вони постійно на зв’язку, і зазвичай із задоволенням  долучаються до заходів, що відбуваються на базі Центру соціальних служб Деснянського району.

Найближчим часом заплановано знову візит до школи, де навчається дитина під опікою. Юлія хоче поспілкуватися з класним керівником і зрозуміти наскільки добре іде соціалізація, адже надважливо, щоб дитина була охоплена увагою. Дуже цінно, коли є люди, готові віддати свій час та своє серце дитині, яка потребує турботи.

   І фахівці готові шукати таких людей.

    Нагадуємо проект реалізується у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва», за  підтримки Міжнародного надзвичайного фонду допомоги дітям при Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) та сприяння  ГО «Ліга соціальних працівників  України».

5-річний Мишко знов бешкетує, проте його опікун, 55-річна пані Тетяна дуже спокійно та терпляче відноситься до пустощів маленького гіперактивного «розбишаки». Вона оточила його турботою та любов’ю. Саме любові не вистачало хлопцеві ще з народження.

Мати Мишка постійно пиячила, залишала малечу самого «голодного й мокрого». Біологічний батько Мишка та пані Тетяна-бабуся намагалися втрутитися, проте марно. Між батьками в родині були постійні конфлікти, розборки та крики. Роздратована мати записала у свідоцтво про народження хлопця  свого нового чоловіка. Коли дитині був 1 місяць від народження,Служба у справах дітей Деснянського району вилучила хлопчика з родини, та визначила його місце перебування в дитячому закладі інтернатного типу «Берізка». За невиконання батьківських обов’язків року «батьки» Мишка були позбавлені батьківства.

 Пані Тетяна, біологічна бабуся, постійно відвідувала хлопчика у закладі, проте як вона каже «тягар на душі від покинутої рідної кровинки не давав їй спокою».

У 2021 році Тетяна Анатоліївна зважилась забрати Мишка з дитячого будинку «Берізка» та розпочала оформлення опіки. Малолітній Мишко в родині почував себе потрібним, оточеним увагою та любов'ю. І все ніби налагоджувалось. Проте дитина, коли  стала відвідувати дитячий садок, почалися проблеми. Хлопчина гіперактивний та й інтернатне життя навчило його своїх правил, тому він відбирав іграшки, відстоював свою територію, давав «здачі». Це призводило до дитячих скарг та з'ясування питань з батьками. 

Тетяна Анатоліївна не могла працювати, оскільки треба було дуже багато сил приділяти уваги дитині й налагоджувати відносини в родині. Різниця у віці між поколіннями була чималенька, отже родині була потрібна професійна підтримка та допомога.

За справу взялася Ірина Бондаревська, фахівець із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», що реалізує у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України». Після прийняття рішення взяти родину у коло своєї уваги, Ірина вважала за потрібне запропонувати бабусі психологічну підтримку. Спільно з психологом Деснянського районного у місті Києві центру соціальних служб була проведена потужна мотиваційна робота, щоб бабуся разом з дитиною почали відвідувати консультації психолога. Опікун не одразу, проте погодилась відвідувати психолога Центру, яким згодом було проведено грунтовну комплексну психологічну роботу.

За результатами діагностики стало очевидно, що Мишко не проявляє агресії до оточуючих, але в силу вікових особливостей та гіперактивності йому важко налагоджувати стосунки в соціумі. Фахівець Ірина Бондаревська  неодноразово відвідувала дитячий садок та мала розмови з вихователем Мишка. 

Після спільних розмов з вихователем й відвідування психологічних консультацій і у хлопця поступово налагоджуються відносини в родині та в дитячому колективі.  Зі слів пані Тетяни: «Мишко почав відчувати до неї довіру, більше проявляти любов та вдячність. В садочку він почав звикати до нових відносин, став менш агресивним та більш слухняним та поступливим». 

Опікун звернулась за допомогою щодо влаштування Мишка в безкоштовні спортивні секції в районі. За результатами співпраці фахівця із соціальної роботи з відділом сім'ї, молоді та спорту Деснянської РДА Мишка було зараховано до секції карате, що знаходиться  біля його дому,  яку він із задоволенням відвідує. Також хлопець щомісячно відвідує парк розваг «Закревського періоду». Такі активні заняття та участь в соціо-адаптаційних заходах сприяють зміцненню імунітету та допомагають направити фонтан дитячої енергії в потрібне русло, а також вчать концентруватися.

У опікуна з’явилась потреба в юридичній допомозі. Нещодавно пані Тетяна втратила сина, який є біологічним батьком дитини. Проте при оформленні документів в свідоцтво про народження Мишка мати вписала ПІБ, свого другого чоловіка. Опікун  мала намір змінити в документах по- батькові Мишка на біологічного батька, щоб в дитини було цілісне сприйняття себе. Фахівець із соціальної роботи Ірина  сприяла отриманню первинної юридичної консультації.

Проте вирішення юридичних питань наразі можливе у частковому форматі. Щодо зміни по- батькові є багато проблемних моментів, і опікун отримав роз’яснення. За додатковою консультацією згодом опікуна було перенаправлено до безоплатної правової допомоги, адже тут виникло багато проблемних моментів. Наразі бабуся обирає шлях вирішення питання.

Фахівець із соціальної роботи продовжує постійну  підтримку опікунської родини, за наявності їм надається гуманітарна допомога. Для спеціаліста важливо, що опікун довіряє фахівцям, інформує про життя хлопця, консультується, звертається за порадою, активно із задоволенням долучається до запропонованих заходів.

Робота триває. 

У проєкті, реалізацією якого займається ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» ще багато історій. Тому, далі буде.

  Соціальні історії проекту: "Забезпечення системного реагування на потребу дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернат них закладів та дітей групи ризику» різні. Працюючи в інтересах дітей зазвичай хочеться швидко та якісно виконати роботу і отримати стійкий позитивний результат, проте у житті буває по-різному. Про це і піде мова.

Фахівець із соціальної роботи Таміла, яка працює в проєкті, опікується мешканцями Деснянського району, всім відомого як славнозвісна «Троєщина». Отже, більше викликів-більше зусиль, а відповідно потрібно шукати більше можливостей.

На момент знайомства фахівця з опікунською родиною 70-річною Крістіни  Є. її підопічний 12-річний Владислав (справжні імена змінені) перебував у стані ризику потрапляння до інтернатного закладу. Крістіна Станіславівна- його бабуся була опікуном над хлопцем практично з дитинства. Його мати була визнана недієздатною та проходила лікування у психіатричному закладі; про батька відомостей не має. Дідусь хлопця, який раніше  проживав у Миколаєві,  через військові дії навесні 2023 року повернувся до Києва і  став постійно перебувати у квартирі, де жив Владислав.

  Зі слів соціальних працівників Деснянського районного центру соціальних служб родина потрапила у їх поле зору якраз з моменту приїзду дідуся. До цього нарікань щодо виконання батьківських обов’язків та вихованню Владислава до опікуна не виникало.

  На жаль, з приїздом дідуся в сім'ї почалися скандали, дійшло навіть до здійснення фізичного насилля щодо пані Крістіни. Вона почала скаржитися на поганий стан здоров'я, адже  ціла низка проблем враз легла тягарем на її вже немолоді плечі. Окрім того стало відомо, що біологічну матір хлопця збираються виписати із закладу, у якому вона проходила лікування.

  Фахівець із соціальної роботи Таміла здійснила комплексну оцінку потреб дитини і прийшла до висновку, що вищевказані факти є потенційно небезпечними для дитини та можуть нести загрозу її психологічному та фізичному здоров'ю. Бабусю було направлено до Деснянського районного центру соціальних служб  для проходження курсів підвищення батьківського потенціалу, а дитину попередньо записано на консультації до психолога.

   Проте незабаром у Крістіни Станіславівни стався сердечний напад і її забрала у лікарню швидка допомога. Саме в цей час мати хлопчика виписали із закладу і вона вже перебувала вдома. Оцінивши обставини, які склалися, разом із представниками Служби у справах дітей Деснянського району, далі (ССД) було прийнято рішення про тимчасове вилучення Владислава до Центру соціально-психологічної реабілітації №1.

Через декілька днів Крістіна Станіславівна повернулася додому, однак через тиждень знову опинилася у лікарні. З того часу і до грудня 2023 року дитина перебувала у закладі.

Здавалося б фахівцям із соціальної роботи  можна б було опустити руки та прийняти той факт, що дитина вже не повернеться додому. Після виходу з лікарні стан здоров'я пані Крістіни значно погіршився. Психологічно та фізично вона частково була не в змозі приділяти належну увагу хлопчикові. Окрім того, під час повторних відвідувань разом із спеціалістами ССД було встановлено факт проживання у квартирі дідуся та біологічної матері, що створювало потенційну небезпеку для дитини. І попри надання Кристині неодноразової продуктової допомоги, бабуся постійно скаржилася, «що в неї немає коштів навіть на їжу».

  З Владиславом було проведено комплексну психологічну оцінку та діагностику психологом закладу, лише завдяки цьому дитина не втратила віру та надію на краще.

А найкращим варіантом для дитини, на думку фахівців ССД, на той час був пошук та влаштування хлопчика до прийомної родини. Було організовано спільну роботу щодо якнайшвидшого вирішення питання. Через невизначеність, яка постійно переслідувала Владислава, він і сам: «не проти опинитися в родині, адже перебування у закладі дуже пригнічує». ССД підготувала відповідні документи та подала справу до суду на позбавлення Крістіни Станіславівни опіки.

Попри це під час усього періоду перебування дитини у закладі фахівець із соціальної роботи Таміла докладала максимальних зусиль заради можливого повернення хлопчика додому. Пані Крістіна все ж таки знайшла в собі сили та бажання і відвідала декілька тренінгів з підвищення батьківського потенціалу. Окрім того, спільними зусиллями вдалося відокремити дідуся та матір з квартири та помешкання стало відповідати санітарним нормам.

  Зважаючи на подані вище факти суд прийняв рішення залишити дитину з опікуном та якнайшвидше організувати повернення хлопчика.

  Наразі для Владислава вдома створені всі необхідні умови для навчання та відпочинку, сторонні особи у квартирі не проживають. Фахівець із соціальної роботи продовжує робота з родиною відповідно до індивідуального плану.

   Так, не одразу є бажаний результат, проте не опускаючи рук, крок за кроком фахівці із соціальної роботи працюють заради дітей. 

Впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» у столиці здійснює ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України».

   Продовжуємо розповіді про отримувачів послуг проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», реалізацію якого здійснює у столиці  ГО «Ліга соціальних працівників  м. Києва» за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України.

      Досвід показує, що однією з причин непорозумінь у родинах  є “конфлікт поколінь”, оскільки переважна більшість опікунів є люди похилого віку. Отже є нагальна потреба приділяти особливу увагу формуванню стійких емоційних зв’язків представників різних поколінь, проводити у сім’ї грунтовну роз’яснювальну роботу з урахуванням специфіки вікових особливостей дитини. Особливо гострим це питання постає, коли мова йде про підопічних, які мають інвалідність,тим більше непорозумінь може бути, коли дитина стає підлітком. Питання статевого дозрівання є важливою складовою дорослішання, проте, якщо родина самотужки не здатна справитись з викликами, спеціаліст може і має бути поруч у допомозі. Публікуємо цю історію, щоб привернути увагу фахівців до важливості проблеми та окреслити можливі механізми та шляхи її вирішення.

     Почалося все так: фахівець із соціальної роботи Олеся Брагіна опрацьовуючи списки дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів та дітей групи ризику, опікунів/піклувальників, наданий Шевченківським районним центром соціальних служб, виявила родину Софії Павлівни В. та взяла її до роботи.

   В ході спілкування Олеся з’ясувала, що 77-річна Софія Павлівна мешкає разом зі своїм онуком 16-річним Сашком (імена отримувачів послуг змінені) і є його опікуном вже близько 11 років. Батьки хлопця померли. Сашко має особливості розумового розвитку (встановлено інвалідність) та на кінець 2022/23 навчального року навчався в спеціалізованому навчальному закладі з цілодобовим перебуванням.

Зі слів Софії Павлівни, Сашко з малечку був дуже чутливою дитиною, втрата обох батьків протягом короткого проміжку часу негативно позначилась на здоров’ї хлопчика. Також він часто зазнавав булінгу в дитячому колективі, результатом цього стало те, що дитячий садочок, першу школу- навчальний заклад довелося змінити. Не було підтримки і розуміння  від дітей з якими Сашко хотів потоваришувати у дворі.

Раніше бабуся «стояла горою» за хлопця, але останнім часом вік давався взнаки, загострилися хронічні хвороби. Сил бабусі вистачає лише на ведення домашнього господарство. Пройти з Сашком медичну комісію стало для неї справжнім випробовуванням. В останній рік вона ще зіткнулася з новим викликом – Сашко сильно підріс, з’явилася додаткова потреба в теплому взутті і одязі на осінь/зиму, а бігати по крамницях в пошуках чогось підходящого за прийнятну ціну не вистачало здоров’я.

  Фахівець із соціальної роботи  Олеся Брагіна оцінила умови життя та стан дитини, його потреби та склала план індивідуальної роботи з сім’єю. З пані Софією було проведено мотиваційну роботу та домовлено, за згоди Сашка, що з нового навчального року він змінить форму навчання та щодня після шкільних занять повертатиметься додому. Софія Павлівна звернулася з заявою до адміністрації спеціалізованого закладу для підтвердження свого рішення.

Задовольнити потребу Сашка в теплому одязі та взутті вдалося завдяки благодійній допомозі від релігійної організації. Від благодійних фондів родина отримала гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування.

   Здавалось в родині все добре. Сашко був задоволений новим форматом навчання. Та наприкінці першої навчальної чверті фахівець із соціальної роботи отримала дзвінок від пані Софії. Опікун була дуже стурбована – класний керівник вже кілька разів телефонувала та повідомляла про підвищену агресивність Сашка. В класі трапилося кілька конфліктів і бійок за його участю, хоча здавалося, що  в нього склалися дружні стосунки з однокласниками.

Фахівець із соціальної роботи  направила бабусю та онука до психолога Шевченківського районного центру соціальних служб. Кілька консультацій допомогли з’ясувати причину зміни в поведінці хлопця. Родина отримала поради щодо способів стабілізації емоційного стану. Окрім цього фахівець провела бесіду з класним керівником та відбулася домовленість про проведення шкільним психологом тематичних занять класом зі статевого виховання, керування емоціями та вправ на згуртованість.

   Фахівець підказала, що поруч з будинком родини є спортзал; з тренером домовилася про відвідування Сашком спортзалу тричі на тиждень. Саме там  Сашко потоваришував з двома хлопцями, які добре до нього ставляться й спілкуються без глузувань та зневаги.

   Перед фахівцем із соціальної роботи стояла ще одна невирішена задача. З хлопцем потрібно було провести бесіду про статеве виховання та сексуальну поведінку. Сашко мав певні знання про фізіологію отримані з підручника по анатомії та з соціальних мереж, проте за словами самого Сашка було «багато чого незрозуміло». Зокрема в нього бракувало знань про те, як можна спокійно реагувати на прояви сексуальної поведінки з боку однокласників (це було однією з причин його агресивної поведінки). Потрібно було знайти людину з близького оточення хлопця, думка якої була б авторитетною для хлопця (на жаль, бабуся і фахівець із соціальної роботи на цю роль не підходили).   Згодом з’ясувалося, що в Сашка є тітка,  і з її чоловіком в нього добрі стосунки. Саме з ним було і домовлено про проведення відповідної бесіди з хлопцем.

  Сашко продовжує навчатись в спеціалізованому навчальному закладі та після занять щодня повертається додому. Ходить до спортзалу, де знайшов собі друзів. Зізнався бабусі, що йому дуже подобається дівчинка в класі і, як виявилось, це взаємно. Класний керівник відмічає позитивні зміни в поведінці хлопця.  

   Інформацію про поточний стан в родині фахівець із соціальної роботи передала в Шевченківський районний центр соціальних служб для моніторингу ситуації та надання підтримки в разі потреби.

У столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» продовжує реалізацію проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який впроваджує ГО «Ліга соціальних працівників України» та Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

   Багато зроблено. Фахівців із соціальної роботи менше. Отже, виходимо на наступний етап. Є справи попереду. Робота у розпалі. Про це і піде мова.

   З 12 грудня 2023 року розпочато новий етан проєкту, яким охоплено 145 сімей,  де виховується 166  дітей.

  Співраця-запорука успіху роботи фахівця. Отже, для роботи з дітьми та батьками  залучені представники: РДА,   районних ССДС, УСЗН, відділів освіти, закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту; БО «Конвіктус Україна»; БФ «Незалежна країна»; ГО «Ми з Троєщини», МБФ «Зорі»,  ГО “Театраліум ЮА”, СЮП ВП Оболонського району; СЗШ №233;   ДРАЦС Оболонського району; ІРЦ №5 Оболонського району, ВБФ "Деполь Україна".

Всі сім’ї налаштовані на співпрацю:

·        готові йти на зустріч і виконувати рекомендації фахівця;

·        по всім сім’ям визначені гуманітарні потреби, 166 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування);

·        проведено індивідуальні консультації з дітьми, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами, вирішення конкретних проблемних питань;

·        надана психологічна підтримка з метою підтримки емоційного стану, вмінням впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями;

·        проведена індивідуальна робота з опікунами, а саме: надано рекомендації психологічної та емоційної підтримки дітей та створення благополучного сімейного середовища;

·        всі діти залучаються до соціокультурних заходів;

   Основними бар’єрами при роботі з родинами опікунів/піклувальників є “конфлікт поколінь”, оскільки переважна більшість опікунів є люди похилого віку. На фоні цього виникають конфлікти, непорозуміння батьків/опікунів/піклувальників з підопічними. З членами родин проводяться інформаційні бесіди щодо вікових особливостей дітей, вплив психоемоційного стану на розвиток задля налагодження стосунків в сім’ях.

       Дорослі та діти  активно залучаються до індивідуальних консультацій з психологом та групових тренінгів для покращення сімейних  взаємовідносин.

    Перешкодами, які можуть впливати на роботу з сім’єю є зловживання алко/нарко речовинами батьками, а також дітьми, що значно заважає в роботі, адже змінюється свідомість людини. Всім сім’ям пропонується пройти реабілітацію. Щодо причини,  які негативно впливають  на СЖО виокремлено : низький матеріально – економічний стан родини,  нестача техніки, засобів зв’язку, відсутні ресурси для здійснення ремонтних робіт).

Є нові родини під опікою фахівців, але й продовжується робота з 30 дітьми з попереднього періоду. Оскільки адаптація дитини в родині — це важливий процес, який включає в себе пристосування дитини до нового оточення, взаємодії з опікунами, будівництво взаємовідносин та формування внутрішнього відчуття безпеки та приналежності. Цей процес може займати різний час для кожної дитини, оскільки кожна має свою історію та унікальні потреби. Важливо будувати взаємодію з любов'ю, терпінням та розумінням, створюючи умови для позитивного розвитку та взаєморозуміння в опікунській родині.

Типовими випадками/причинами, за яких батьки віддають дітей на навчання і цілодобове перебування до закладів, є їх недостатній рівень батьківського потенціалу, відсутність бажання та мотивації до змін у житті, перекладання відповідальності за своє життя на інших.

Попереду вас чекають нові соціальні історії, де ми продовжимо висвітлювати реалії проєкту, шукати  шляхи покращення життя дітей столиці, які потребують допомоги та пітдртимки.  Сподіваємось вони надихають вас та дають приклад  для натхенної праці.  Отже, далі буде.

     Продовжуємо публікацію соціальних історій з життя проєкту:📝 «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику»:

     Ріта (всі імена змінені), разом з донькою Людмилою та онуком Олегом у серпні 2022 року переїхала у столицю з м. Херсон. Мати одна виховувала малолітнього сина, адже з батьком дитини вона була розлучена, і він не брав участі у вихованні сина та не підтримував матеріально. Людмила несподівано тяжко захворіла (онкологія) та тривалий час перебувала на лікуванні; жінка померла 24 травня 2023 року.

   Бабуся стикнулася з низкою проблем: лікування доньки, утримування і виховання онука, а після смерті його мами, коли він залишився лише з бабусею, потрібно було влаштувати його до школи, вирішувати питання позбавлення батьківських прав батька та оформлення опіки. Були проблеми з матеріальним та медичним забезпеченням. Актуальною проблемою і зараз є психологічний стан дитини та бабусі у зв’язку із перенесенням втрати.

     Завдяки підтримці фахівця із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» Антона ситуація в родині поступово змінювалася на краще. Бабуся була залучена до «Школи відповідального батьківства», успішно її закінчила. Ріта та Олег за потребою відвідують консультації психолога. Фахівець допомагає бабусі у вирішенні питання оформлення опіки над онуком. На жаль, це довготривалий процес, і бабуся потребує постійної підтримки фахівця.

   Не полишає увагою фахівець і онука: Олег відвідує школу, успішно навчається. Із задоволенням зазвичай він відвідує заходи, які запропоновані соціальним працівником: майстер-класи, перегляд вистав ТЮГ, свято до Дня усиновлювачів. Особливо хлопцю запам’яталися розваги в РЦ Neopolis. Олег долучився до заходів  фестивалю творчості «Повір у себе». А ще під час осінніх канікул Олег відвідував відпочинковий табір, організований БФ «Імпульс до життя», де діти відвідували різноманітні заходи та екскурсії, особливо вразила хлопця екскурсія в цирк та за його куліси.

    Важливо, що співпраця з різними організаціями, установами дозволила фахівцю отримати більше ресурсу для налагодження ситуації та поліпшення емоційного стану дитини та бабусі. Особливо вдячні за співпрацю Солом’янському районному в м. Києві центру соціальних служб.

     Антон часто відвідує родину за місцем проживання, постійно підтримує, надаючи психологічну, соціальну, гуманітарну допомогу, засоби гігієни та продуктові набори, шкільне приладдя.

    Бабуся згадує: «Я завжди чекаю на нього. Рада бачити і приймати його не тільки як фахівця, але як людину. Приємно спілкуватись з ним, ділитись своїми проблемами і успіхами». 

   «Цей випадок став для мене особливим. Я бачу, що родина мені довіряє і це дуже цінне. Бачу наскільки необхідна їм моя підтримка  і не можу не виправдати довіру. Багато зроблено, але ще триває вирішення дуже важливої проблеми – призначення опіки над дитиною, тому роботу треба продовжувати.  Я зроблю усе, щоб захистити права дитини»- підсумовує фахівець.

   Проєкт «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» впроваджується за сприяння Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні  (UNICEF Ukraine) та ГО Громадська Організація "Ліга соціальних працівників України". Реалізацію проєкта здійснює у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва».

"Ліга соціальних працівників м. Києва" бажає вам благополуччя та невичерпного джерела натхнення на кожному кроці життя. Нехай Новий рік принесе у ваші домівки тепло, злагоду та незабутню світлу атмосферу свята! 

    Протягом півроку ми розказували вам про проєкт Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України»: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який у столиці реалізує  ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва».

    Тривав процес підбору та навчання фахівців, ми бачили проблеми та шляхи їх вирішення, ми знайомили вас із соціальними історіями отримувачів послуг. Є результати та досягнення. Не все вирішено, адже фахівці попри власне бажання не можуть змінити все одним помахом чарівної палички. Реалізацію проєкту було продовжено. Попереду нові виклики для фахівців і з соціальної роботи.  Проте вже зараз є результат-зміна на краще у житті дітей, якими опікувалися фахівці. І найкращим різдвяно-новорічним подарунком є посмішки дітей, які знаходяться в родинах. Там, де їми опікуються. Там де їх люблять. І після цього фахівці не чарівники? 

З найщирішими вітаннями від Ліги соціальних працівників м. Києва з Різдвом Христовим! Бажаємо, щоб ці святкові дні принесли вам незабутні миті з рідними та близькими, наповнені теплом і взаєморозумінням.

ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» наразі займається реалізацією проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» у м. Києві. За  результатами  впровадження охоплено 757 сімей,  в яких виховується  1 023 дітей. З 12 липня фахівцями проведений пошук і перевірка інформації про усіх 1 023 дітей; взято до роботи  410  дітей; проведено 531 візитів у сім’ї, складено 445 актів; з 15 сім’ями завершено роботу у зв’язку з виконанням плану супроводу.

  Для роботи з дітьми та батьками  залучені представники: РДА,  районних ССДС, УСЗН, відділів освіти, закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту; БО «Конвіктус Україна»; БФ «Незалежна країна»; ГО «Ми з Троєщини», ВБФ «Деполь Україна», Благодійна організація «Благодійний фонд – Єднання Спільноти»», Громадська організація «Театраліум-ЮА», Благодійний фонд “Шанс на зміни”, МБФ «Зорі», ГО «Інтегрум», ТЮГ, парафія Архистратига Михаїла УГКЦ, центри безоплатної правової допомоги, Київський міський центр сім’ї «Родинний дім», БФ «ЮНІТ», ГО «Дівчата», сектор ювенальної превенції, БФ  «Зорі», БФ «Здоровий всесвіт», БО «СОС Дитячі містечка», Церкви Переможців та «Надія», ПрАТ «Тернопільський молокозавод «Молокія», Мобільна Команда міста Києва, працівники СЮП Шевченківського району, працівники закладу освіти, КМКЛ № 6, ІРЦ,  ДКЛ №9, БФ “Юніт”, ГО Родини «Небесної Сотні», БФ «Нове Відродження України», військового інноваційно-реабілітаційного центру «База 4.5.0.», ГО "Команда детдом. інфо", ІРЦ № 5 Оболонського району; школа - інтернат № 25,  районні ЦНАПи, ГО “Сім доріг”, ГО “Спорт стимул успіху”.

  Сім’ї налаштовані на співпрацю, готові йти на зустріч і виконувати рекомендації фахівця. По усім сім’ям визначені гуманітарні потреби, 410 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування, засоби гігієни, канцелярські товари); проведено індивідуальні консультації з дітьми, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами, вирішення конкретних проблемних питань; надана психологічна підтримка з метою підтримки емоційного стану, вмінням впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями. Окрім цього проведена індивідуальна робота з опікунами, а саме: надано рекомендації психологічної та емоційної підтримки дітей та створення благополучного сімейного середовища. Всі  діти залучаються до соціокультурних заходів; відбулося сприяння в отриманні оздоровчих путівок для дітей; проведено консультацію для бабусі дитини з інвалідністю щодо встановлення тимчасового опікунства, залучено поліцію і ССД; проводилась робота по пошуку опікуна та тимчасового влаштування  дитини у сім’ю; 20 опікунів залучено до школи відповідального батьківства; налагоджено співпрацю з Київським міським дитячим діагностичним центром для проходження медичного огляду дітей; з сім’ями проведено бесіди щодо формування навичок раціонального використання коштів, вміння заощаджувати та накопичувати кошти, обговорено навички планування бюджету на день, тиждень, місяць; 70 дітей молодшого шкільного віку отримали квитки у розважальний центр Neopolis; всі діти з інвалідністю за сприяння фахівців проекту залучились до участі у Київському міському фестивалі  “Повіримо у себе”.

   В ході роботи з усіма батьками та опікунами/піклувальниками проведено інформаційні бесіди  щодо особливостей підліткового віку дитини, про вплив психоемоційного стану на розвиток дитини, а також на актуальні питання дитячо-підліткового віку: «Значення фантазій у житті підлітка та ставлення до критики», «Самоорганізація», «Ефективне використання часу, вікових особливостей дітей, вміння налагоджувати контакти, навчання дітей» та ін.

   Важливо, що по всім дітям були зроблені запити щодо відвідування дітей навчальних закладів школи та садочку. Всіх опікунів проінформовано щодо можливості взяти участь онлайн-вебінарі “Причини суїцидальної та девіантної поведінки. Селфхарм (самоушкодження)”, а також у вебінарі від Київського міського центру соціальних служб “Втрати у житті людини”; надано інформацію щодо можливості пройти курси на інформаційній платформі для батьків та тих, хто їх заміняє, виховуючи дітей, від ЮНІСЕФ, ВОЛОНТЕР: “Батьківство без стресу”.

       Всі сім’ї опрацьовані, але не всі погодились на співпрацю та потребують підтримки фахівця із соціальної роботи, тому у роботі перебуває переважна більшість дітей з сімей опікунів\піклувальників. Основними причинами за яких батьки віддають дітей до закладу є: складні життєві обставини,  низький батьківський потенціал,  конфлікт поколінь,  асоціальний спосіб життя батьків, при якому діти залишаються сам на сам з собою,  наявність інвалідності у дітей, при якій вони потребують навчання в спеціалізованому закладі. 

  Завдяки чіткому плану та допомозі сім'ям є позитивні перспективи на вирішення проблем, які сім'ї не могли вирішити самостійно. Деякі родини мають проблеми з житлом вирішення яких за межами компетенції фахівців (мала площа, відсутність можливості організувати окреме місце для сну та навчання і т.п.). Зазвичай батьки віддають дітей до спеціалізованих закладів за рекомендацією комісії ІРЦ; педагогів; через низький рівень матеріального забезпечення родини.

Для позитивного вирішення питань та досягнення результату, дуже важлива співпраця з державними та недержавними установами, бажання сім'ї йти на контакт з фахівцем та виконувати основні заходи, які прописані в плані індивідуальної роботи з сім'єю.

  Державні та недержавні установи та організації, з якими  працюють фахівці не завжди йдуть на співпрацю, оскільки мова йде про захист персональних даних, проте вже під час безпосередньої роботи з сім’ями,  допомагають у вирішенні спільно визначених завдань та потреб сімей.

Деякі сім’ї стикаються зі складнощами у вихованні дітей, особливо, коли діти мали психологічні травми чи негативний досвід, потрібна допомога опікунам у вивченні позитивних методів виховання та психологічна підтримка будуть ключовими чинниками. Деякі діти мають мовленнєві розлади,  що ускладнює їхню здатність до спілкування та соціалізації. Під час зустрічей з опікунами, проводяться мотиваційні бесіди щодо розвитку дітей в школі та садочку,  рекомендовано дотримуватись рекомендацій логопедів та дефектологів, займатися вдома логопедичними вправами.

Деякі діти та батьки мають психологічні проблеми, такі як тривожність, стрес, депресія. Психологічна підтримка, консультації та розвиток позитивних механізмів є важливими факторами у забезпеченні здорового розвитку сімей.

Опікунам та дітям була надана психологічна підтримка для ефективного управління тривожністю, стресом. Діти та батьки отримали інструменти для розуміння та керування своїми емоціями. Праця над розвитком позитивних механізмів і стратегій допомогла дітям та батькам краще впоратися з життєвими труднощами і підвищити їхню стійкість до стресів. Проте не завжди можливо досягти негайних результатів, і деякі сім'ї потребують більше підтримки та наполегливості. Усі надані завдання вимагають постійного моніторингу та підтримки з боку фахівців із соціальної роботи, психологів та інших фахівців.

Труднощі полягають в тому, що в сімей обмежені фінанси на розширення житлової площі а юридична допомога не в повній мірі може задовольнити їх потреби. Також одна родина являється внутрішньо переміщеною з окупованої території і не зрозуміло, що буде з житлом дитини в майбутньому. Для досягнення результату потрібно залучати більше ресурсів, таких як благодійні фонди, громадські організації, які спеціалізуються на підтримці сімей у пошуку житла.

   Є типові проблеми, коли опікуни намагаються контролювати дітей 24 х 7, що визиває обурення та біль від процесу протистояння у підлітків. І тоді усиновлювачі віддають дітей на перебування до спеціалізованих закладів, або ставлять питання про розусиновлення чи відмови від опіки.

   Також, при роботі з родинами опікунів/піклувальників, виявлено, що деякі проблеми у родині виникають через похилий вік опікунів, які з певних причин не можуть повноцінно виконувати свої функції: житлово- побутові, фінансові, виховні, що не дозволяє забезпечити найважливіші життєві потреби дітей, створити самостійно належні умови для забезпечення їх життєдіяльності та розвитку. З  опікунами проведено мотиваційні бесіди , щодо підвищення виховного потенціалу дітей, надано консультації в сприянні роботи щодо їх всебічного розвитку.

  В цілому робота фахівців полягає в підтримці, допомозі сімей  для покращення злагодженості, адже найважливішими особливостями життєдіяльності сім’ї є:  налагоджений побут, стійкі міжособистісні стосунки та сприятлива морально-психологічна  амосфера в родині.

      Сімейне виховання в опікунських сім’ях  вимагає особливої уваги до потреб та емоційних аспектів дітей. Важливо створити сприятливу атмосферу та підтримувати їхні індивідуальні розвиткові шляхи, допомога дитині в задоволенні її потреб в пізнанні, самовираженні, створення відповідного поля можливостей для розвитку дитини.

  Незважаючи на досягнуті позитивні зміни, робота з родинами продовжується, оскільки виявилися нові або важливі проблеми, які вимагають уваги та корекції, а саме: подальший розвиток мовлення, розвиток соціальних навичок, психологічна підтримка, укріплення сімейний цінностей, забезпечення родин підтримкою та ресурсами для ефективного емоційного виховання дітей, надання інструментів та методів для вирішення конфліктів у сім'ї та підтримки позитивних взаємин між членами сім'ї, регулярні зустрічі для обговорення прогресу та визначення подальших кроків у розвитку дітей.

  Під час реалізації проєкту фахівцями із соціальної роботи для вирішення вищезазначених проблемних питань надавались такі соціальні послуги: інформування, представництво інтересів, консультування, натуральна допомога, соціальна реабілітація осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями, а сім’ям опікунів/піклувальників ще й послуга соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування; сім’ям же, де діти були повернуті з інтернатних закладів ще й послуга соціальна профілактика соціально-психологічна реабілітація осіб із залежністю від алко\наркотичних речовин.

     Проект реалізується у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва», за  підтримки Міжнародного надзвичайного фонду допомоги дітям при Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) UNICEF Ukraine та сприяння  Громадська Організація "Ліга соціальних працівників України".

   Робота триває. Далі буде. 

   Родина киян. Михайлова Марина дуже любить свого маленького синочка, 5-річного Романа, піклується про нього як  за двох (за себе та за батька, який ніколи не підтримував контакт із своїм  сином). Мати завжди самостійно справлялась із скрутними моментами, і розраховувала лише на себе. Та і підтримки не було, де черпати, - ні батьків, ні близьких родичів у жінки немає. Марина завжди думала, як нагодувати дитину, одягнути, порадувати сина, організувати дозвілля, ніколи не мала тяги до алкоголю, шкідливих звичок в неї також немає. Але все ж таки трапилась ситуація, коли дитину було вилучено з родини.

    «Ніколи не знаєш, яке лихо може трапитись в твоєму житті» - прокоментувала Марина, описуючи свою ситуацію фахівцю із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику». Марина ж звісно, такого не очікувала. Розлучити її з маленьким сином – сенсом у житті, любовю, єдиною надією, світлим променем. Це було важке потрясіння для жінки, тим паче у неї часто ідо цього спостерігався нестабільний психоемоційний стан, надмірна збудливість та збентеженість.

   Фахівець із соціальної роботи Юлія взяла під опіку родину, адже було розуміння, що жінка потребує соціально-психологічної підтримки для якнайшвидшого  подолання життєвих труднощів та можливістю надалі самостійно справлятись з ними, а головне-повернути дитину додому.

Материнський інстинкт зіграв важливу роль. Жінка зібрала всю свою силу та доклала максимально всіх зусиль, щоб повернути дитину собі на виховання. Мати тримала контакт з працівниками Служби у справах дітей та сім’ї Дніпровської РДА, отримала дозвіл на відвідування дитини в державному закладі, виконувала всі рекоменації сеціалістів Cлужби у справах дітей та сім’ї  КМДА, кожного дня навідувалась до сина та приносила йому гостинці.  Результатом зусиль жінки стало повернення Романа до біологічної родини.

  Проте з метою недопущення повторення ризику вилучення хлочика з сім’ї, фахівець із соціальної роботи проєкту з родиною з метою формування навичок відповідального батьківства, підвищення батьківського та виховного потенціалу  та налагодженні емоційних стосунків між матір’ю та дитиною.

Юлія запропонувала Марині пройти навчальний курс  з розвитку батьківського потенціалу, який жінка активно відвідує, виконує всі рекомендації, ділиться своїми успіхами на навчанні, активно спілкується з учасниками програми. Завдяки фахівцю мати отримала гуманітарну допомогу у вигляді продуктів харчування та засобів гігієни.

   Тепер Марина бачить потребу в індивідуальних консультаційях психолога центру, має намір найближчим чином записатись до спеціаліста та пропрацювати власні глибинні травми. Активно йде на контакт з Юлією, відповідально виконує рекомендації сеціаліста.

   Протягом багатьох років у Марини були неофіційні короткотривалі роботи, зараз жінка працевлаштувалась. Це сприяло покращенню її емоційного стану, вона почала цінувати себе, життя, дбати про себе,  в неї «ніби виросли крила».  Вона так і каже: «Робота мене надихає на життя!». Проте Марина встигає дбати про Романа, приділяє йому багато уваги.

   «Жінка змінилась за час перебування у проєкті»,- зазначає спеціаліст Юлія,- вона нарешті вийшла з пригніченого стану, у неї з’явилась енергія та сила, мудрість, вміння позитивно аналізувати. Вона ставить собі цілі і хоче їх реалізувати, зараз Марина вже замислюється про підвищення кваліфікації.

   Мені, як спеціалісту дуже важливо побачити позитивні зрушення в родині, що означає, що всі ресурси вкладено недарма.

   А найважливіше, що такі зміни лише на користь Романа. Адже самореалізована, стабільна мати-запорука спокою дитини, подальшого повноцінного розвитку та щасливого майбутнього в родині».

Впровадження проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та діти групи ризику» у столиці здійснює ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)  та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України». 

  До фахівця із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» звернулись Луценко Олена (ім’я та прізвище усіх героїв змінені), яка виховує сама двох дітей, Олену та Світлану. Сім'я перебуває у складних життєвих обставинах, має складне матеріальне становище, батько участі у вихованні дітей не бере. Дівчата навчаються в школі-інтернаті №21, декілька років назад Світлана, отримала побутові опіки та має проблеми зі здоров'ям, потребує реабілітації.

  Фахівець проєкту розпочала роботу з сім'єю щодо мотивації переведення дівчат зі школи-інтернату.  Також завдяки зусиллям фахівця було поліпшено житлово-побутові умови родин (відремонтовано проводку) та надано гуманітарну допомогу. Діти пройшли медичне обстеження, мати разом зі  Світланою  побувала на консультації у НДСЛ «Охматдит» для подальшого проведення дитині косметичної операції по усуненню наслідків опіків.

   Вже місяць Світлана переведена з інтернатного закладу у школу реабілітації. Дівчинка познайомилася з новим колективом та вчителям, з задоволенням ходить до школи. Окрема робота проводилась фахівцем зі старшою донькою у напрямі профорієнтаційних бесід щодо подальшого навчання після завершення 9 класу.

  Фахівець із соціальної роботи проєкту став ресурсом для підтримки сім’ї, співпрацюючи з різними установами та організаціями. Це дало можливість вирішити низку питань, з якими сім’я не могла самостійно справитись.

  Реалізація проекту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» здійснюється у столиці  ГО «Ліга соціальних працівників  м. Києва» за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України».

  Наталя та Олександр (усі імена змінені) є внутрішньо переміщеними з м. Херсон, які переїхали до м. Києва. Коли вони винайняли житло, звернулися до органу опіки  та піклування та оформили опіку на 4 онуків. Зібрати усю родину було непросто: Сергійко та Леся повернулися з Чернівців у червні цього року, а Оксанка та Світланка з Швейцарії наприкінці літа.

  Опікуни стикнулися з низкою проблем, серед яких проходження з дітьми медичного обстеження, хвороба опікуна, влаштування дітей до навчальних закладів, облаштування для дітей місця для навчання, адаптація дітей в сім’ї та навчальних закладах. Окрім цього були проблеми з матеріальним забезпеченням, починаючи з наявності посуду для приготування їжі на велику родину, звісно все це відображалося не кращим чином на емоційному стані членів родини.

  Завдяки підтримці фахівця із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» та особистих зусиль дідуся та бабусі ситуація в родині поступово змінювалась на краще. Опікуни відвідують школу відповідального батьківства. Оксана та Світлана  влаштовані в  школу, а Леся відвідує дитячий садок. Сергійко має проблеми із здоров’ям, що є поки проблемою для перебування у садку, проте його поставлено на електронну чергу та буде влаштовано в садочок найближчим часом. У Світлани ще є проблеми з поведінкою, вона не завжди може керувати своєю агресією, тому відвідує заняття з психологом. 

   Діти охоче відвідують заходи, що запропоновано фахівцем проєкту: майстер-класи, перегляд вистав в ТЮЗ, свято до Дня усиновлення, захід “Твоя соціальна служба поруч!”. У особливому захопленні вони були від розваг в РЦ Neopolis.

   Під час осінніх канікул Оксана та Світлана відвідували відпочинковий табір, що організував БФ «Імпульс до життя». Діти з задоволенням відвідували екскурсії та різноманітні заходи. Найбільше ж вразила екскурсія у цирк та за його  куліси.

  Співпраця з різними установами та організаціями дозволили фахівцю надати можливість отримати більше ресурсу для налагодження ситуації та забезпечення благополуччя дітей. Фахівець постійно підтримує родину надаючи гуманітарну допомогу, продуктові набори, засоби гігієни. До навчального року діти отримали рюкзаки,  за допомогою залучення фахівцем благодійної організації  сім’я отримала чудовий набір з каструль, тарілок, чашок, ложок, виделок.

  Фахівець про роботу: «Цей випадок став для мене особливим, як для фахівця, так і для  людини. Дуже радісно, що в такий важкий час є люди, які так турбуються про дітей та надихають своїм прикладом інших».

Реалізація проекту:  «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» здійснюється у столиці  ГО «Ліга соціальних працівників  м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України».

Ризик потрапити  до інтернатних закладів серед дітей з інвалідністю, на жаль, занадто великий.  Окрім цього допомоги та постійної уваги фахівців із соціальної роботи потребують і діти, які навчаються в школі-інтернаті, і мають можливість переведення до інклюзивного класу загальноосвітньої школи. З розумінням важливості цих процесів і впроваджується у столиці за участі ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» проєкт: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». Ресурсом для підтримки сім’ї є фахівець із соціальної роботи, який співпрацює з різними установами та організаціями, що дає можливість вирішувати низку питань, з якими сім’я не може справитись самостійно.

    7- річний Богданчик має вади слуху. Його мати Наталія (усі імена героїв змінені) самостійно займалась розвитком та вихованням сина, батько до цього не долучався. Через зловживання матір’ю алкогольними напоями, неналежне невиконання нею батьківських обов’язків, дитину було вилучено та влаштовано до центру реабілітації. Матір проходила лікування в реабілітаційному Центрі.

   Через початок повномасштабного вторгнення рф в Україну, реабілітаційний центр, де перебував Богданчик, був вимушений виїхати за кордон. Дитині в Німеччині було проведено медичне обстеження та встановлено слуховий апарат. В грудні 2022 року, після проходження матір’ю реабілітації та поверненням дитини з Німеччини, Боданчик  нарешті зустрівся з матір’ю.

Проте попередній досвід неналежного виконання батьківських обов’язків Наталії викликав занепокоєння фахівця із соціальної роботи Ірини.  Було з’ясовано, що дитина не має реєстрації, матір планувала влаштувати сина до школи-інтернату №6 за рекомендацією ІРЦ.

       Фахівець проєкту налагодила співпрацю із ЗНЗ №233. Із заступником директора з моніторингу інклюзивної освіти було обговорено можливість влаштування Богданчика до 1-го класу з інклюзивною формою навчання. Наразі дитина із задоволенням відвідує школу, комунікує з однолітками та з легкістю засвоює матеріал. Фахівець Ірина: «мене вразила  відкритість заступника директора, яка без вагань влаштувала дитину до школи, допомагала пристосуватись у новому колективі та склала необхідну для Богданчика індивідуальну програму. Після спілкування з колективом ЗНЗ, який ставиться до дітей з любов’ю та терпінням, я вважаю, що за інклюзивною системою майбутнє».

Під час роботи із сім’єю, фахівець Ірина наголошувала матері на необхідності реєстрації дитини. Проте Наталія пояснила, що не може зареєструвати дитину за місцем проживання через певні обставини і єдиною можливістю для вирішення даної проблеми є зареєструвати хлопчика за місцем проживання батька. При зустрічі з батьком, який має такі ж вади слуху,  фахівець провела бесіду щодо важливості його участі у житті дитини.  Фахівець порекомендувала йому приділяти більше часу сину: спілкуватися, гуляти, допомагати у виконанні домашніх завдань, відвідувати з ним  соціокультурні та спортивні заходи. З батьком дитини було погоджено реєстрацію Богданчика.

  За сприяння фахівця мати була направлена на проходження курсу: «Школи відповідального батьківства» для підвищення батьківського потенціалу, яка проходить в Оболонському районному центрі соціальних служб.

  Завдяки  ГО «Театраліум» та ВБФ «Деполь», які залучила фахівець із соціальної роботи, родина отримала продуктові набори, засоби гігієни та шкільне приладдя.

   Наразі спеціалісти очікують на отримання хлопчиком посвідчення дитини з інвалідністю, після чого Богданчика буде влаштовано до Центру комплексної реабілітації дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району  для проходження  курсу з логопедом та дефектологом.

Реалізація проєкту  «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» здійснюється за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України».

   Родина Валентини Д. (імена усіх учасників змінено) є внутрішньо переміщеними з міста Бахмут. Після повномаштабного вторгнення на територію України, сім’я, яка складалася з дідуся, бабусія, та двох онучок, змушені  були виїхати з міста, бо  їхній будинок було вщент знищено.

Зараз сім’я проживає в Голосіївському районі столиці та орендує квартиру.  Дідусь Іван працює охоронцем, а бабуся Валентина займається домогосподарством, доглядає за дітьми.  Сестри Ірина та Катерина дистанційно навчаються у 9 та 6 класі бахмутської школи.

    Рідна мати участь у вихованні дітей майже не займалась. Дівчаток ще змалечку виховували дідусь з бабусею. Одного разу мати потайки змінила дані в свідоцтвах про народження дітей та вписала в графу батьків- громадян Китаю, і тепер дівчата мають їх китайські прізвища в українських документах. Наразі мати дівчаток знаходиться на території російської федерації, з нею зв’язку немає, так званих «батьків по свідоцтву» теж не можуть знайти.

    Через те, що мати не брала участь у вихованні та утриманні дітей, подальша доля Ірини та Катерини була невтішною. Проте дідусь та бабуся не могли залишити дівчаток без нагляду та дозволити їм потрапити в інтернат та  вирішили взяти опіку над дітьми, в цьому була потрібна допомога фахівців.

    Після приїзду до Києва сім’я звернулась до Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб. Спільно з фахівцем проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», який реалізує ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва», з сім'єю було проведено роботу по наданню психологічної та соціальної підтримки.

Родина була дуже в скрутному становищі, роботи в дорослих не було, проживали усі у кімнаті гуртожитка, сім’я не отримувала жодних виплат. Згодом почало налагоджуватися, родина отримала гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів та гарячих обідів. «Вони тоді нам були тоді вкрай потрібні»- зазначає бабуся. Згодом дідусь влаштувався на тимчасову роботу, сім’я оформила допомого для родин ВПО. Від психолога Центру дівчатка теж отримали фахову допомогу.

  Для продовження  роботи з оформлення опіки, за сприяння фахівця проєкту бабусю та дідуся було направлено до Правобережного київського міського Центру надання безоплатної вторинної правової допомоги. Разом було прийнято рішення написати заяву в поліцію на пошук матері та  «батьків» -китайців. Проте поки результатів немає, процес триває.

На даний час робота з сім’єю продовжується, постійно є підтримка родини від фахівців із соціальної роботи. Дівчата радують своїми досягненнями та розвитком:  Ірина вирішила вступати до коледжу на перукаря-дизайнера. Вона  дуже творча, має свій стиль, полюбляє робити  «красу» через створення індивідуальних зачісок, експериментує з кольором. Катерина захоплюється малюванням, почала відвідувати гурток образотворчого мистецтва. Вона виражає свої думки та почуття через мистецтво, занурюючись у творчий процес, завжди шукає натхнення навколо себе. У дівчаток з’явилось багато друзів, які їх підтримують.

    Як зазначає фахівець із соціальної роботи проекту Наталія: «Головною метою  для себе я бачила сприяння родині в адаптації до нового місця проживання,  надання психологічної допомоги дітям, здійснення соціальної підтримки  родини, покращення добробуту сім’ї, та, звісно, сприяння в пришвидшенні оформлення опіки над онучками.

Попри негаразди, вони живуть «тут і зараз» і будують плани, вірять у світле майбутнє дітей».

Проєкт «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» впроваджується за сприяння Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО "Ліга соціальних працівників України".

     Мати дитини померла. Батька позбавили батьківських прав, згодом він також помер. Так п’ятирічний Василько потрапив у Центр захисту дітей «Наші діти».

     Коли почалось повномасштабне воєнне вторгнення рф, дітей з цього Центру вивезли у Польщу. Рідному дядьку Василька та опікуну його старших братів та сестри запропонували взяти під опіку і хлопчика. Він погодився.

  Проте шлях додому був непростий. Василька привезли з Польщі  до України в Київ назад у Центр захисту дітей «Наші діти», і вже тільки потім  влаштували в сім'ю дядька. Спочатку тимчасово стояло питання про вирішення питання постійної форми влаштування, а  потім вже призначили опіку над малолітнім Васильком.

В цей час родина постійно співпрацювала з фахівцем із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». Проводились мотиваційні бесіди з опікуном та дитиною, були оформлені всі необхідні документи, оформлені соціальні виплати. Згодом було заключено декларацію з сімейним лікарем, хлопець пройшов всі необхідні обстеження в поліклініці, зараз дитина влаштована в дитячій садочок. Родині  було надано гуманітарну допомогу у вигляді продуктових, гігієнічних наборів та одягу від благодійних організацій. Опікун з дітьми почав відвідувати різноманітні соціокультурні заходи.

Весь цей час фахівець проєкту Євгенія була поруч і супроводжувала родину, щоб хлопчик почував себе більш комфортно і швидше відчув, що таке, що таке «дім». Саме фахівець надала консультації щодо забезпечення потреб дитини збалансованим харчуванням, своєчасного звернення до лікарів, дотримання рекомендацій сімейного лікаря, розвитку та інших важливих питань.

    Наразі дитина адаптується в сім'ї та суспільстві, у нього налагоджується взаємодія з іншими дітьми, дитина розвивається. «Мене вразило, що діти не маючи батьків, пройшли життєві випробування і все рівно виховуються разом в одній сім'ї, в сім’ї, де  люблять один одного» - зазначає Євгенія.

    Впровадження проєкту здійснює ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва»  за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)  та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників  України». 

За  результатами впровадження ГО «Ліга соціальних працівників  м. Києва» проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» в м. Києві можемо проаналізувати стан та потреби столичних родин з дітьми та допомозі, яку надали фахівці із соціальної роботи.

   З початку діяльності проєкту (12 липня 2023 року) увагою фахівців охоплено є 656 сімей,  в яких виховується  957 дітей;  взято до роботи  407  дітей; проведено 511 візитів у сім’ї.  Всі сім’ї налаштовані на співпрацю, на даний момент готові йти назустріч і виконувати рекомендації фахівця,  є і здобутки:

• по всім сім’ям визначені гуманітарні потреби, 407 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування, засоби гігієни, канцелярські товари);

• проведено індивідуальні консультації з дітьми, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами, вирішення конкретних проблемних питань;

• надана психологічна підтримка з метою підтримки емоційного стану, вмінням впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями;

• проведена індивідуальна робота з опікунами, а саме: надано рекомендації психологічної та емоційної підтримки дітей та створення благополучного сімейного середовища;

• всі діти залучаються до соціокультурних заходів;

• здійснюється сприяння в отриманні оздоровчих путівок для дітей; 

• проведено консультацію для бабусі дитини з інвалідністю щодо встановлення тимчасового опікунства, залучено поліцію і ССД;

• проводилась робота по пошуку опікуна та тимчасового влаштування  дитини у сім’ю;

• 14 опікунів залучено до школи відповідального батьківства;

• налагоджено співпрацю з Київським міським дитячим діагностичним центром для проходження медичного огляду дітей;

• продовжується робота щодо повернення дитини до опікуна, яка зазнала насилля та тимчасово була розміщена до БО“Фонд “АСПЕРН”;

• спільно з ЖЕД проводиться робота щодо реструктуризації боргу за комунальні послуги опікунській родині та розблокування карткового рахунку, на який надходять соціальні виплати на дитину;

• з сім’ями проведено бесіди щодо формування навичок раціонального використання коштів, вміння заощаджувати та накопичувати кошти, обговорено навички планування бюджету на день, тиждень, місяць;

• 70 дітей молодшого шкільного віку отримали квитки у розважальний центр Neopolis;

• всі діти з інвалідністю за сприяння фахівців проекту залучились до участі у Київському міському фестивалі  “Повіримо у себе”;

• з усіма батьками та опікунами/піклувальниками проведено інформаційні бесіди  щодо особливостей підліткового віку дитини;

• контролюється питання щодо відвідування дітей навчальних закладів.

 Основними причинами, за яких батьки віддають дітей до закладу залишились незмінними, серед них складні життєві обставини,  низький батьківський потенціал,  конфлікт поколінь,  асоціальний спосіб життя батьків, при якому діти залишаються сам на сам з собою,  наявність інвалідності у дітей, при якій вони потребують навчання в спеціалізованому закладі.  

    Проте завдяки чіткому плану та допомозі сім'ям є позитивні перспективи на вирішення проблем, які сім'ї не могли вирішити самостійно. Деякі родини мають проблеми з житлом вирішення яких за межами компетенції фахівців (мала площа, відсутність можливості організувати окреме місце для сну та навчання і т.п.). Зазвичай батьки віддають дітей до спеціалізованих закладів за рекомендацією комісії ІРЦ; педагогів; через низький рівень матеріального забезпечення родини.

    Для позитивного вирішення питань та досягнення результату, дуже важлива співпраця з державними та недержавними установами, бажання сім'ї йти на контакт з фахівцем та виконувати основні заходи, які прописані в плані індивідуальної роботи з сім'єю.

     Державні та недержавні установи та організації, з якими ми співпрацюємо не завжди йдуть на співпрацю, оскільки мова йде про захист персональних даних. Але вже під час безпосередньої роботи з сім’ями,  допомагають у вирішенні спільно визначених завдань та потреб сімей.

Ми дякуємо за плідну співпрацю фахівцям, які були залучені для  допомоги дітям та батькам, серед яких представники: РДА,   районних ССДС, УСЗН, відділів освіти, закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту; БО «Конвіктус Україна»; БФ «Незалежна країна»; ГО «Ми з Троєщини», ВБФ “Деполь Україна, Благодійна організація «Благодійний фонд – Єднання Спільноти»», Громадська організація «Театраліум-ЮА», Благодійний фонд “Шанс на зміни”, МБФ «Зорі», ГО «Інтегрум», ТЮГ, парафія Архистратига Михаїла УГКЦ, центри безоплатної правової допомоги, Київський міський центр сім’ї «Родинний дім», БФ «ЮНІТ», ГО «Дівчата», сектор ювенальної превенції, БФ  “Зорі”, БФ «Здоровий всесвіт», БО “СОС Дитячі містечка”, Церкви Переможців та «Надія», ПрАТ «Тернопільський молокозавод «Молокія», Мобільна Команда міста Києва, працівники СЮП Шевченківського району, працівники закладу освіти, КМКЛ № 6, ІРЦ,  ДКЛ №9, БФ “Юніт”, ГО Родини «Небесної Сотні», БФ «Нове Відродження України», військового інноваційно-реабілітаційного центру «База 4.5.0.», ГО "Команда детдом. інфо", ІРЦ № 5 Оболонського району; школа - інтернат № 25,  районні ЦНАПи, ГО “Сім доріг”, ГО “Спорт стимул успіху”.

Деякі сім’ї стикаються зі складнощами у вихованні дітей, особливо, коли діти мали психологічні травми чи негативний досвід. Допомога опікунам у вивченні позитивних методів виховання та психологічна підтримка є ключовими чинниками. 

Деякі діти та батьки мають психологічні проблеми, такі як тривожність, стрес, депресія. Психологічна підтримка, консультації та розвиток позитивних механізмів є важливими факторами у забезпеченні здорового розвитку сімей. Опікунам та дітям була надана психологічна підтримка для ефективного управління тривожністю, стресом. Діти та батьки отримали інструменти для розуміння та керування своїми емоціями. Праця над розвитком позитивних механізмів і стратегій допомогла дітям та батькам краще впоратися з життєвими труднощами і підвищити їхню стійкість до стресів. Але не завжди можливо досягти негайних результатів, і деякі сім'ї потребують більше підтримки та наполегливості. Усі надані завдання вимагають постійного моніторингу та підтримки з боку фахівців із соціальної роботи, психологів та інших фахівців.

Є складності пов’язані із обмеженим простором для життя родини. Труднощі полягають в тому, що в сімей обмежені фінанси на розширення житлової площі, а юридична допомога не в повній мірі може задовольнити їх потреби. Також одна родина є внутрішньо переміщеною з окупованої території і не зрозуміло, що буде з житлом дитини в майбутньому. Для досягнення результату потрібно залучати більше ресурсів, таких як благодійні фонди, громадські організації, які спеціалізуються на підтримці сімей у пошуку житла. 

 Є типові проблеми, коли опікуни намагаються контролювати дітей 24 х 7, що визиває обурення та біль від процесу протистояння у підлітків. І тоді усиновлювачі віддають дітей на перебування до спеціалізованих закладів, або ставлять питання про розусиновлення чи відмови від опіки.

Під час роботи виявлено новостворену опікунську родину, яка потребує соціальної підтримки та психологічної допомоги дитині. Адаптація дитини в новоствореній опікунській сім’ї- це складний та важливий процес, дитині потрібен час для адаптації, а опікунам важливо бути терплячим та розуміючим. Адже для дітей,  які потрапляють  до опікунських сімей, дуже важлива робота з психологом для зменшення стресу або травми, яку вони пережили,  і психологічна підтримка буде корисною для їх відновлення. Кожна дитина унікальна, тому підхід до адаптації може змінюватись. Головне- це надати їм підтримку та любов, щоб вони відчули себе частиною нової сім’ї.  Фахівці розуміють, як важливо спілкуватись з дитиною, сформувати довірливі стосунки, вислуховувати її почуття та думки.

       Наразі сім’ям потрібна психологічна допомога, адже діти  також відчувають тривожність, страх,  пов’язані з ситуацією в Україні, часто ці страхи провокують чи підкріплють батьки. Родинам надано консультації щодо роботи зі спеціалістами, психологічна  підтримка дітям, відчуття захищеності.

       Отже, робота фахівців полягає в підтримці, допомозі сімей  для покращення злагодженості, адже найважливішими особливостями життєдіяльності сім’ї є  налагоджений побут, стійкі міжособистісні стосунки та сприятлива морально-психологічна  атмосфера в родині.

        У деяких родинах є нестача техніки, засобів зв'язку, відсутні ресурси для здійснення ремонтних робіт, недостатня кількість та різноманітність їжі для збалансованого харчування дітей. Також проблемним питанням залишається  утримання мотивації клієнтів при взаємодії. На жаль, бувають випадки, коли записуються на консультації до психологів, на відвідування  групових занять, але не відвідують їх. Тому виникають труднощі у підвищенні батьківського потенціалу сімей, які ухиляються від виконання батьківських зобов’язань з виховання дітей.

            З питань які не піддаються вирішенню або потребують більшого часу, уваги та задіяних ресурсів можна виокремити  незадовільні житлово-побутові умови, соціально-небезпечні хвороби батьків, безробіття й незадовільний рівень матеріального забезпечення (мотивація до офіційного працевлаштування чи пошук можливих джерел додаткового фінансування родини), низький виховний потенціал батьків (потрібні курси підвищення виховного потенціалу).

         В  деяких сім’ях  потрібне втручання ювенальної поліції. Зокрема, в одного підопічного підлітка загострився психо-емоційний конфлікт з опікуном-бабусею. Бабуся збиралась відмовитися від опікунства над онуком.  Шляхом кількаденних переговорів вдалося конфлікт пригасити. Необхідна тривала робота. 

     12 річна дівчинка нещодавно випадково дізналася від сусідів, що її мама, виявляється, зовсім не мама, а її тітка. Дівчинка отримала стрес. Виникли проблеми з мовленням. До роботи з дитиною залучений психолог.

          Дитина, яка була повернута в родину з реабілітаційного центру, відмовляється відвідувати школу, проводиться профілактична робота  робота з дитиною та мамою на повернення дитини до навчання.

       Була проведена оцінка потреб двох нових родин, в яких  дитина з однієї родини відвідує інтернатний заклад, але вже не ночує в ньому. В другій родині бабуся звернулась до ССД з проханням позбавити батька батьківських прав, а дитину влаштувати до інтернату. З бабусею провели бесіду щодо негативних наслідків  такого рішення. Про родину проінформували соціальну службу, родині запропоновані соціальні послуги, заяву на яких батько написав до УСЗН.

      Одну дитину зусиллями вдалося перевести дитину з спеціалізованої школи-інтернат до ЗНЗ№ 233 в інклюзивний клас. Для дитини розроблено індивідуальний план навчання. Опікун та дитина із задоволенням відвідують школу. 

       За сприяння фахівця бабусею було написано і зареєстровано заяву в Службі у справах дітей та сім’ї Солом’янського району з приводу встановлення постійної опіки над дитиною з інвалідністю у якої померла мати, і бабусі заблоковані виплати.

     Непроста ситуація щодо допомоги родинам ВПО. Серед охоплених увагою фахівців 52  дитини є ВПО і на даний час проживають в м.Києві: 1 дитина,  була евакуйована з окупованого Бердянську, батьки досі в окупації; у 2 дітей мати загинула під час вибуху на вокзалі у м.Краматорськ, діти перебувають під опікою тітки; у 1 дитини батько перебуває в полоні; у 1 дитини батько військовий, який загинув під час виконання службових обов’язків

     В роботі є діти, які були евакуйовані з окупованих територій Херсонської обл., Запорізької обл., Донецької області, є такі, що їх батьки досі в окупації; у 3 дітей, батько\опікун перебуває в лавах ЗСУ.

   Ціла низка ситуацій, історій. За кожною скаладний життєвий шлях, доля дитини та родини.

  Серед  основних запитів щодо юридичної допомоги від родин захист житлових та майнових прав дитини, оформлення опіки/піклування, позбавлення батьківських прав,оформлення  державних соціальних допомог,отримання аліментів з батьків позбавлених батьківських прав, оформлення допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю, реструктуризація боргу за комунальні послуги та розблокування карткового рахунку, на який надходять соціальні виплати на дитину (картку заблоковано виконавчою службою через заборгованість); оформлення статусу та виплат малозабезпеченої родини, встановлення статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, отримання пільг та виплат по загибелі одного з батьків/опікунів УБД під час виконання службових обов’язків та оформлення статусу членів сімей загиблих УБД, оформлення пенсій по втраті годувальника.

  Завдяки проведеній роботі за попередні місяці спостерігається поліпшення в сім'ях, а саме: опікуни усвідомили, що розвиток дитини з мовленнєвими порушеннями є надзвичайно важливим аспектом її життя та майбутнього та почали активно підтримувати процес корекції та покращення мовлення; діти почали більше спілкуватися та виявляти більше впевненості в собі; діти та їхні опікуни отримали навички розпізнавання та вираження своїх емоцій, що сприяло зменшенню рівня тривожності та стресу; дітям було надано інструменти для розуміння та керування своїми фінансами, що сприяло раціональному використанню коштів; бесіди з опікунами щодо цінностей та відповідальності перед дітьми сприяли зближенню сімей та покращенню якості взаємодії між ними. Ці позитивні зміни свідчать про ефективність роботи з дітьми та опікунами та підкреслюють важливість надання комплексної підтримки сім'ям у вирішенні їхніх поточних проблем. У майбутньому слід працювати над розвитком цих позитивних змін та розглядати можливості для подальшого залучення ресурсів та підтримки для забезпечення довгострокового успіху сімей та дітей.

  Працюємо разом на вирішення проблем родин з дітьми!

Під час повномасштабного вторгнення сім’я Ч. втрачає житло у Бахмуті у зв’язку з прямим влучанням ракети в будівлю. Після чого у дідуся, який у 2019 році  взяв під опіку дітей 2- х власних онуків Оленку та Михасика (імена змінені), стався інсульт та він частково втратив дієздатність.

Коли  Юлія, фахівець із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» почала опікуватися родиною, діти потребували соціальної та психологічної підтримки.

За підтримки ГО «Дівчата» була організована відпочинкова програма для отримувачів соціальних послуг Центру соціальних служб Дарницького району. За ініціативи фахівця діти з задоволенням влітку долучились до заходів табору.   Відпочинкова програма проходила на базі дитячої поліклініки № 2 Дарницького району, де діти мали змогу пройти профілактичний огляд, а саме: УЗД щитовидної залози, лікувальна фізкультура, перевірка зору, прийом кисневого коктейлю і багато іншого. Психологами були проведені практичні та методичні заняття «Я та мої нові друзі», арт- терапевтичні зайняття «Я і мої стреси». Разом з іншими відпочивальниками діти зустрічалися з представниками ювенальної превенції, які провели лекцію протидії булінгу та щодо ведення здорового способу життя. За час перебування в таборі у дітей  покращився психоемоційний стан, зменшився рівень тривожності, вони почали говорити про свої потреби. Оленку зацікавила тема «Дотримання особистої гігієни та статевого розвитку дитини».

Олена та Михасик навчаються в загальноосвітній школі № 316, отримують гаряче харчування, а  для організації он-лайн навчання були забезпечені планшетом.

З опікуном проводились неодноразові консультації щодо покращена психологічного клімату в сім’ї, адаптування до нової життєвої ситуації. З сім’єю були розроблені заходи, які спрямовані на підтримку сім’ї. Отримали статус  діти, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

Опікун був вдячний за покращення емоційного стану дітей, їх оздоровленню та проведення чудового дозвілля.

Сім’я неодноразово отримувала гуманітарну допомогу у вигляді продуктових наборів, одяг,  взуття від  ГО «ІНТЕГРУМ», «WorldVision», «Червоний хрест Україна», «Unit», «Дівчата», КМЦС  «Родинний дім». 

Зараз сім’я отримала соціальне житло Дарницькому районі столиці за допомогою БФ «Право на захист».

Юлія, фахівець із соціальної роботи: «Під час роботи з дітьми мене надихав вислів Василя Сухомлинського: «Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості».  В основі для мене - віра в дітей, повага до їх особистостей, бажання допомогти їм в досягненні успіху. В роботу з цією сім’єю я доклала частинку своєї душі і від цього отримала позитивну мотивацію для продовження роботи з іншими сім’ями, які потребують допомоги».

Проєкт «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» реалізується  ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва» за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та ГО «Ліга соціальних працівників України».

Продовжується реалізація проєкту  Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні  «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». У столиці її забезпечує ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва», яка постійно опікується підвищенням компетентності фахівців, зростанням їх професіоналізму. 

   Зараз проєктом охоплено 597 сім’ї,  в яких виховується  912 дітей. Наразі всі сім’ї налаштовані на співпрацю та готові йти назустріч, виконувати рекомендації спеціалістів із соціальної роботи. 

    І робота фахівців триває:

✍️по всім сім’ям визначені гуманітарні потреби, 311 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування, засоби гігієни, канцелярські товари); 

✍️проведено індивідуальні консультації з дітьми, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами та щодо вирішення конкретних проблемних питань; 

✍️надана психологічна підтримка з метою підтримки емоційного стану, вмінням впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями;

 ✍️опікунам надаються  рекомендації психологічної та емоційної підтримки дітей та створення благополучного сімейного середовища. 

   Окрім цього всі діти залучались до соціокультурних заходів та відбувалось сприяння в отриманні оздоровчих путівок для дітей; 9 опікунів залучено до школи відповідального батьківства.  

    В ході роботи налагоджено співпрацю з Київським міським дитячим діагностичним центром для проходження медичного огляду дітей; продовжується робота щодо повернення дитини до опікуна, яка зазнала насилля та тимчасово була розміщена до БО “Фонд “АСПЕРН”; спільно з ЖЕД проводиться робота щодо реструктуризації боргу за комунальні послуги опікунській родині та розблокування карткового рахунку, на який надходять соціальні виплати на дитину (картку заблоковано виконавчою службою через заборгованість) та ін.

     Багато малих та великих справ заради блага дітей.

     Робота проходить в тісній взаємодії з представниками цілої низки державних та громадських організацій: РДА,  районних ССДС, УСЗН, відділів освіти, закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту;  ВБО «Конвіктус Україна» ; БФ «Незалежна країна»; ГО «Ми з Троєщини», ВБФ “Деполь Україна, Благодійна організація «Благодійний фонд – Єднання Спільноти»», Громадська організація «Театраліум-ЮА», Благодійний фонд “Шанс на зміни”, МБФ «Зорі», ГО «Інтегрум», ТЮГ, парафія Архистратига Михаїла УГКЦ, центри безоплатної правової допомоги, Київський міський центр сім’ї  Родинний Дім , БФ «ЮНІТ»,  ГО «Дівчата», сектор ювенальної превенції. 

   Серед ситуацій, з якими стикаються фахівці із соціальної роботи є типові проблеми, коли опікуни намагаються контролювати дітей 24 х 7, що визиває обурення та біль від процесу протистояння у підлітків. І тоді усиновлювачі віддають дітей на перебування до спеціалізованих закладів, або ставлять питання про розусиновлення чи відмови від опіки. При роботі з родинами опікунів/піклувальників, виявлено, що деякі проблеми у родині виникають через похилий вік опікунів, які з певних причин не можуть повноцінно виконувати свої функції: житлово- побутові, фінансові, виховні. Це не дозволяє забезпечити найважливіші життєві потреби дітей, створити самостійно належні умови для забезпечення їх життєдіяльності та розвитку. З  опікунами проводяться мотиваційні бесіди щодо підвищення виховного потенціалу дітей, надаються консультації в сприянні роботи щодо їх всебічного розвитку.

   Ціла низка інших проблем-ціла низка пошуків їх вирішення. А соціальні історії з життя проекту ви  зустрінете на наших сторінках.

В цілому робота фахівців полягає в підтримці, допомозі сім’ям  для покращення злагодженості, адже найважливішими особливостями життєдіяльності сім’ї є  налагоджений побут, стійкі міжособистісні стосунки та сприятлива морально-психологічна  атмосфера в родині. Спеціалісти із соціальної роботи розуміють як важливо продовжувати працювати на користь дітей та їхніх опікунів, забезпечуючи їм доступ до всіх можливих ресурсів для досягнення щасливого та здорового життя.

«Навіть у складних життєвих обставинах з допомогою підтримки та самостійних зусиль, сім’я може змінити свою ситуацію на краще і забезпечити відповідальне батьківство та гармонію в сімейному житті»- зазначає Олена, фахівець із соціальної роботи проєкту: «Забезпечення системного реагування на потребу дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів та дітей групи ризику».  Саме такий висновок зробила спеціаліст, розказуючи соціальну історію Галини та її сина Богдана (імена отримувачів послуг змінені).

А починалося усе так: Галина повернула собі сина у липні 2023 року, а перед цим хлопець цілий рік перебував у Київському міському центрі соціальної підтримки дітей та сімей у смт. Ворзель. Вона одинока мати, але через брак часу досі не оформила отримання  державної допомоги на дитину. Шостирічний  Богдан не відвідував  ДНЗ, бо не було підписаної декларації з сімейним лікарем. Зі слів Галини, вона працювала рієлтором і мала відкритий ФОП, проте емоційний стан жінки був вкрай нестабільним.

Фахівець із соціальної роботи Олена перенаправила Галину до психолога Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб для стабілізації емоційного стану. Спільно з психологом Центру  вони разом провели потужну мотиваційну роботу для того, щоб жінка почала відвідувати консультації. Мати неодразу, проте погодилася відвідувати психолога Центру, а також курси відповідального батьківства в Голосіївському районі міста Києва. Після відвудування фахівців мати стала більш відкритою, відповідальною,  поступово налагодились відносини в родині.

За проханням Галини за юридичною допомогою Олена  перенаправила її до юриста Печерського центру соціальнх служб.

Вже в вересні Галина підписала декларацію із сімейним лікарем для дитини  та влаштувала дитину до дитячого закладу №377 «Сонечко». Триває вирішення питання  щодо оформлення державної соціальної допомоги. Переїзд в окрему квартиру створив більш комфортні умови для виховання дитини та сприяв  психологічному та емоційному благополуччю сім’ї.

Олена продовжує проводити профілактичну роботу з матір’ю щодо здорового способу життя та відповідального батьківства, щоб дитина могла залишатися в сім’ї.

Робота фахівця проекту триває.

«Мене вразило, що навіть після того, як дитину вилучили з родини, мати і син продовжували любити один одного, і я відчула, що саме любов може стати мотиватором для змін- підсумовує Олена.-Тепер мати взяла на себе відповідальність, активно працює над власним розвитком, рішуче налаштована виконувати свої зобов’язання щодо виховання сина.

Співпраця з різними установами та організаціями дозволила мені надати сім’ї  можливість отримувати більші ресурси для виправлення ситуації та забезпечення благополуччя дитини. І Галина іде на контакт, співпрацює в рамках проєкту,  продовжує спілкування з психологами та представниками інших установ та організацій, що надають підтримку сім’ї. Це допомагає  долати труднощі і виправляти помилки в вихованні.

Отже, я бачу важливість індивідуальної  та комплексної роботи з сім’єю, коли в сім’ї виникають складнощі та кризові ситуації і маємо результат».

Проєкт «Забезпечення системного реагування на потребу дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів та дітей групи ризику» реалізується у столиці  ГО «Ліга соціальних працівників   м. Києва» за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та сприяння ГО «Ліга соціальних працівників України».

Наслідки російської агресії не оминули родину Іваненко (імена та прізища змінені). Батьки десятирічної Катерини (так дитина просила її називати) не витримали напруження, адже родина не виїжджала з Києва, і зазвичай вирішували «знімати стрес» алкоголем. Це тривало не один день…На батьків поскаржилась  сусідка (родина проживає в комунальній квартирі) і дитину було вилучено з біологічної родини. Катерина опинилась у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей №1.

Фахівець із соціальної роботи проєкту «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулись до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику» Олександра запропонувала мамі пройти реабілітацію в центрі «Мар’їна школа», на що вона майже одразу погодилась. Програма реабілітації тривала місяць. Зі слів матері, це були не найкращі дні в її житті, але вона витримала й пройшла курс до кінця. В цей час і  батька не залишили без уваги. Про шкідливі наслідки зловживання алкоголем, фахівець неодноразово розмовляв з ним.  Поки дружина проходила реабілітацію, чоловік  підміняв її на роботі, виконував  завдання за неї та за себе, щоб уникнути звільнення.

Рідні важко перенесли розлуку, але вони отримали шанс на виправлення ситуації і використали його. Зараз дитина повернулась до батьків. Мама ще перебуває на обліку в наркологічному центрі, постійно здає аналізи, щоби  підтвердити, що  після повернення живе без шкідливих звичок і не має бажання  більше розлучатись з донькою.

Робота з родиною продовжується. Батьки дотримуються рекомендацій фахівця. На запрошення відвідувати заходи, які проводяться для дитини, завжди відгукується. Катерина відвідує школу, навчається добре, займається творчістю.

Особливо спостерігаються зміни в її емоційному стані. Дівчинка стала частіше посміхатись. На щастя, вчасно завдяки підтримки фахівця, батьки вибирали шлях виправлення, і це дало можливість Катерині повернутися до рідної домівки, де на неї чекає любов та підтримка дорогих людей.

Нагадуємо проект реалізується у столиці ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва», за  підтримки Міжнародного надзвичайного фонду допомоги дітям при Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) та сприяння  ГО «Ліга соціальних працівників  України».

Розпочинаємо низку соціальних історій з життя  проєкту: «Забезпечення системного реагування на потребу дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», до реалізації якого у столиці долучилась ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва».  Благополуччя родин столиці-спільний пріотет, отже. робота має потребує професійної взаємодії:

«Діти почали відчувати у нїй зміни»

Родина  Олександри Я. (імена усіх героїв змінені) є внутрішньо переміщеною із Херсонської області. Як розпочалася війна Олександра забрала дітей та виїхала на рік за кордон, тепер її родина проживає у Печерському районі столиці. Пані Олександра є опікуном Євгена та Марійки, та опікується власною онукою Валентиною.  

Звісно у такому «великому господарстві» є проблеми.  З'ясувалося, що одна дитина не має законного представника. 51-річна Олександра не працює, оскільки втратила роботу через переїзд та події в Україні. Діти не виявляють бажання до спілкування з будь з ким з близькими та в школі, нерідко конфліктують між собою та з опікункою. У зв’язку з початком повномасштабної війни в країні ситуація вдома погіршилась .

Фахівець із соціальної роботи Оксана побувала у родині,  і взяла її під свою особливу опіку. Спільно з психологом Центру провели потужну мотиваційну роботу для того, щоб жінка разом з дітьми почала відвідувати консультації психолога. Опікун та діти не одразу, проте погодилися відвідувати психолога  Печерський районний у місті Києві центр соціальних служб. З кожним працювали окремо. З’ясувалося, що Валентина найбільш відкрита з трьох дітей, з Євгеном працювали над налагодженням дружніх і сімейних стосунків із сестрами. Після відвідування психолога діти стали більш відкритими один до одного та опікуна, налагодились відносини в родині та в школі.

Олександра також відвідувала консультації психолога, які пішли їй на користь, вона почала відбудовувати свій авторитет в очах дітей. Зі слів Олександри: «Діти почали відчувати в нїй зміни».

Олександра потребувала також  юридичної допомоги.  Спеціаліст проекту Оксана звернулася до Печерського Центру, та перенаправила опікуна до юриста щодо отримання первинної юридичної консультації. Олександра має намір батька позбавити батьківських прав та оформити опіку на дитину Валентину. Фахівці безоплатної правової допомоги надали вторинну правову допомогу та призначили адвоката для допомоги отримувачу послуг. Наразі адвокат складає позовну заяву до суду щодо позбавлення батька батьківських прав та оформлення опіки на Валентиною та буде представляти інтереси родини в суді.

Робота фахівця із соціальної роботи Оксани із родиною  продовжується.

Оксана: "Цей випадок для мене став особливий, як для  фахівця і просто людини. Історія родини була тяжка, родина опікунська при цьому, ще й ВПО. Вразило те, що люди втратили дуже багато - домівку, роботу, чоловіка (сімейних затишок), друзів, знайомих, школу і багато ще всього, але не втратили віру у майбутнє,тримаються і чекають перемоги, щоб повернутися до рідної домівки. За підтримки фахівців проекту та фахівців різних установ, родина адаптувалася до нових умов сьогодення, діти пішли до школи, опікун створює усі необхідні умови для повноцінного розвитку дітей. Для усіх дуже важливою є  міжвідомча взаємодія, із державними органами, установами, закладами, а також благодійними організаціями, щоб такі родини долали складні життєві обставини."

Сучасний фахівець має володіти низкою знань та вмінь та постійно розширювати їх коло. Під час навчання, яке проходило для фахівців із соціальної роботи, які працюють за проектом: «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», відбулося ознайомилися зі специфікою створення соціальних історій.

З липня проєкт реалізується  ГО "Ліга соціальних працівників м. Києва" за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Під час зустрічі, що проходила в онлайн- форматі, розглядалися потенційно проблемні моменти комунікації фахівців з отримувачами послуг в ході підготовки матеріалів, та шляхи їх вирішення, зверталася особлива увагу на етичну складову взаємодії. Підкреслювалося, що у соціальній роботі важливо через історії, емоції реальних людей не тільки розкрити проблему, але й показати алгоритм дій виходу із складних життєвих обставин, щоб надихати прикладом інших.

Отже, очікуйте у нашій стрічці новин соціальні історії про зміни, які відбувалися у отримувачів послуг в рамках проєкту.

Триває реалізація проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику», яким в столиці опікується ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва». 

В ході роботи звісно виникають складнощі і проблемні моменти.  Основними причинами, через які батьки віддають дітей до закладу є складні життєві обставини, низький батьківський потенціал, конфлікт поколінь, асоціальний спосіб життя батьків, при якому діти залишаються сам на сам з собою,  наявність інвалідності у дітей, при якій вони потребують навчання в спеціалізованому закладі.

Деякі родини мають проблеми з житлом, і ці проблеми за межами компетенції фахівців. Зазвичай батьки віддають дітей до спеціалізованих закладів за рекомендацією комісії ІРЦ; педагогів; через низький рівень матеріального забезпечення родини. Певні родини стикаються зі складнощами у вихованні дітей, особливо коли діти мали психологічні травми чи негативний досвід.  Часто  діти та батьки мають психологічні проблеми,  що виявляються у тривожності, стресі, депресії. Деякі діти мають мовленнєві розлади,  що ускладнює їхню здатність до спілкування та соціалізації.

Не всі  сім’ї готові погодитись на співпрацю, отже, у фахівців проекту у роботі пеебуває переважна більшість дітей з сімей опікунів\піклувальників.

Завдяки  допомозі спеціалістів у сімей є позитивні перспективи на вирішення проблем, які б вони не могли вирішити самостійно.  Для позитивного вирішення питань та досягнення результату, дуже важлива співпраця з державними та недержавними установами, бажання сім'ї йти на контакт з фахівцем та виконувати основні заходи, які прописані в плані індивідуальної роботи з сім'єю.

Працюємо покроково з кожною проблематикою, проте ключові чинники допомоги- допомога опікунам у вивченні позитивних методів виховання та психологічна підтримка.  При психологічних проблемах  запорука здорового розвитку сімейних стосунків- психологічна підтримка, консультації та  налаштування позитивних механізмів.  При мовленнєвих проблемах вкрай важливо забезпечити дітям спеціалізовану терапію та підтримку для покращення їхнього мовлення.

Попри проблеми та складнощі  невпинно рухаємося далі. А далі буде.

В сім'ї під опікою двоє дітей сиріт. Одна дитина має інвалідність (ДЦП, пересувається на візку). Зараз вирішується питання встановлення пандусу в будинку для безбар’єрного пересування дитини, спільно з управлінням освіти ведеться робота щодо створення інклюзивного простору для навчання дитини в загальноосвітньому закладі.

Дитині за висновком ІРЦ було рекомендовано влаштування в інтернатний заклад, але за сприянням фахівця  її буде влаштовано на навчання в ЗДО №280, щоб у подальшому дитина була влаштована в ЗНЗ.

В минулому діти були вилучені в матері, але вона поновилась в батьківських правах. Фахівцем проводяться мотиваційні бесіди для підвищення батьківського потенціалу, мотивування на відвідування психолога.

Дитину поставлено на чергу в ДНЗ…

Великі і маленькі кроки спрямовані на покращення життя дітей з сімей столиці, які потребують допомоги.  Ці кроки роблять фахівці, які працюють в рамках проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». До проекту фахівці були залучені  ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва». 

Попереду багато роботи, чекайте нових маленьких історій, за якими велика праця над зміною свідомості, поведінки, в майбутньому світосприйняття сімей з дітьми. 

Навчання, вивчення нормативно-правової бази, наради, пошук оптимальних форм роботи-вже позаду. В м. Києві закипіла робота фахівців, які здійснюють впровадження проєкту Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні «Забезпечення системного реагування на потреби дітей, які повернулися до біологічних сімей з інтернатних закладів, та дітей групи ризику». У столиці  впровадженням проекту займається ГО «Ліга соціальних працівників м. Києва».  

З липня  увагою спеціалістів в рамках проекту охоплено 510 сімей, в яких виховується  625 дітей, взято до роботи  250 дітей, 173 сім’ї; проведено 354 візитів у сім’ї, складено 294 актів. Робота з дітьми та батьками проходила з залученням потенціалу представників державного сектору: представників РДА, районних служб у справах дітей, управлінь соціального захисту населення, відділів та закладів освіти, центрів соціальних служб та відділів молоді та спорту. Важливе місце займала взаємодія з громадськими організаціями, серед яких БО «Конвіктус Україна», БФ «Незалежна країна», ГО «Ми з Троєщини», ВБФ “Деполь Україна», БО «Благодійний фонд – Єднання Спільноти», ГО «Театраліум-ЮА», БФ“Шанс на зміни”  та ін.

Як результат у всіх сімей визначені гуманітарні потреби, 234 дітям надано різноманітну гуманітарну допомогу (продукти харчування, засоби гігієни, канцелярські товари). Окрім цього проведено індивідуальні консультації з дітьми щодо вирішення конкретних проблемних питань, надано поради та рекомендації щодо взаємодії зі своїми опікунами. Важлива увага була приділена психологічній підтримці враховуючи особливості  емоційного стану, надані поради щодо вміння впоратися зі стресом та іншими емоційними ситуаціями.

Для створення благополучного сімейного середовища окрема робота стосувалась опікунів. В рамках індивідуальної роботи надано рекомендації щодо психологічної та емоційної підтримки дітей.

В літній період фахівці сприяли в отриманні оздоровчих путівок для дітей; всі були діти залучались до соціокультурних заходів. Запрошення на заходи будуть продовжуватися і надалі, адже соціалізація є важливим напрямом роботи фахівців.

У досвіді фахівці вже є консультації щодо питань здійснення опікунства, направлення на навчання у «Школу відповідального батьківства» та пошук  опікуна та тимчасового влаштування  дитини у сім’ю.

Отже, роботи багато, далі буде.